У дисертації наведено теоретичне узагальнення на нове рішення наукової задачі, що полягає у визначенні напрямків удосконалення правового регулювання відносин, які виникають між товариствами, що реорганізуються, учасниками (акціонерами), кредиторами, державою у процесі злиття та приєднання. Для вирішення наукової задачі обґрунтовано нові наукові положення та пропозиції з удосконалення законодавства і практики його застосування у діяльності господарських товариств, що реорганізуються, державних органів реєстрації, органів ДКЦПФР та АМК з метою підвищення ефективності проведення злиття та приєднання. На підставі проведеного дослідження одержані наступні основні висновки. 1. В законодавстві останніх років відсутня єдина термінологія щодо позначення реорганізації. Вживаються різні терміни та словосполучення, які характеризують одні й ті самі правові процеси: від словосполучень „припинення в результаті передачі всього майна та обов’язків іншим юридичним особам” чи „припинення, яке не призводить до ліквідації” (ЦК України) до переліку форм реорганізації „злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення” (ЦК України) та власне терміну „реорганізація” (ГК України). За таких обставин пропонується зберегти вже звичний для вітчизняного законодавства узагальнюючий термін „реорганізація”. 2. Обґрунтовано, що відмінними рисами злиття є: створення однієї нової господарської організації; припинення всіх суб’єктів реорганізації – господарських організацій; кількість суб’єктів, що припиняються, повинно бути не менше двох. Приєднанню притаманно: продовження в особі вже існуючої господарської організації діяльності організацій, що припинилися; припинення господарської організації (організацій), що приєдналася, як суб’єкта господарювання; кількість суб’єктів, що припиняється – один або більше. З огляду на це, пропонується відрізняти злиття та приєднання від інших правових форм укрупнення бізнесу – об’єднання, поглинання, створення суб’єкта в результаті узгоджених дій. Названі процеси істотно різняться між собою за змістом і правовими наслідками. При цьому в банківській та страховій сферах встановлено обмеження кількісного складу приєднуваних суб’єктів (тільки один) та можливість трансформування самостійної господарської організації у відокремлений структурний підрозділ (філію), за яким закріплюється майно правопопередника. 3. Обґрунтовано, що підставою виникнення реорганізаційних правовідносин зі злиття та приєднання є фактичний склад, елементами якого виступають: рішення про злиття чи приєднання; договір про злиття чи договір про приєднання; дозвіл органів АМК України – у разі концентрації певних об’ємів капіталів; узгодження плану злиття або приєднання з податковими органами; державна реєстрація рішення про злиття чи приєднання. Моментом виникнення цих правовідносин слід вважати факт державної реєстрації рішення про злиття чи приєднання. Суб’єктами таких правовідносин можуть виступати тільки господарські організації, тому термін „суб’єкт господарювання” в ст. 59 ГК України доцільно замінити на „господарська організація”. 4. Обґрунтовано, що правова основа злиття та приєднання господарських товариств пройшла у своєму розвитку чотири етапи. Перший етап (1798-1927 рр.) характеризується зародженням вказаних процесів. Злиття розглядалося як самостійний спосіб припинення акціонерних товариств, приєднання – окремий випадок злиття. Другий етап (1927-1963 рр.) пов’язано із виключенням злиття із переліку способів припинення товариства, так званий „мертвий період”. Третій етап (1963-1991 рр.) – відродження процесів злиття та приєднання, які розглядалися як самостійні форми реорганізації, але за відсутності їх чіткої регламентації. Четвертий етап (1991р.-по цей час) – період інтенсивного розвитку правової основи злиття та приєднання товариств і становлення інституту реорганізації, який входить до системи господарського права. 5. Обґрунтовано, що оскільки характерними ознаками договорів про злиття та приєднання є: спеціальний суб’єктний склад – господарські організації; мета – координація дій учасників для забезпечення проведення злиття чи приєднання; предмет – складений (двородовий) об’єкт: об’єктом першого роду виступають узгоджені дії господарських організацій, спрямовані на забезпечення проведення комплексу реорганізаційних заходів щодо передачі майна від правопопередників до правонаступника (юридичний об’єкт), об’єктом другого – єдиний (цілісний) майновий комплекс (матеріальний об’єкт); обмеження свободи договору правовими нормами; характер договору – організаційно-управлінський, то це вказує на господарську приналежність названих договорів, які за своєю метою відносяться до договорів загальноцільового типу. Виходячи з цього, надаються визначення понять договору про злиття та договору про приєднання. 6. Істотні умови, форму, порядок укладання договорів про злиття та приєднання пропонується закріпити в новій окремій статті 59 „Загальний порядок проведення реорганізації господарської організації” ГК України. Істотними умовами цих договорів слід вважати: предмет; порядок та умови злиття чи приєднання; порядок обміну акцій або часток у статутних фондах товариств, які реорганізуються; порядок внесення змін, доповнень у документи, якими оформлюється злиття чи приєднання та інші умови за згодою сторін. Договори про злиття та приєднання повинні укладатися в письмовій формі шляхом складання єдиного документу, підписаного кожним товариством, що реорганізується. Порядок укладання даних договорів складається з двох стадій: 1) підготовка проекту договору та його узгодження між уповноваженими органами товариств, яка включає наступні дії: а) переддоговірна робота уповноважених органів; б) підготовка уповноваженим органом кожного товариства для учасників (акціонерів) роз’яснень щодо умов проекту договору; в) отримання уповноваженим органом кожного товариства висновку незалежного експерта з приводу умов договору; 2) прийняття загальними зборами учасників (акціонерів) кожного товариства рішення про реорганізацію та затвердження договору про злиття чи договору про приєднання. Пропонується встановити загальний для всіх господарських товариств порядок проведення голосування щодо рішення про злиття та приєднання, а саме таке рішення ухвалюється кваліфікованою більшістю (не менш 3/4 голосів). 7. Основними умовами проведення обміну акцій (часток) при злитті та приєднанні господарських товариств слід вважати такі: акції одного виду повинні мати рівну номінальну вартість; обміну підлягають тільки повністю оплатні акції (частки) та не повинні підлягати акції, які викуплені товариством або власником яких є саме товариство, що реорганізується; привілейовані акції можуть обмінюватися на прості акції або привілейовані, проте не допускається обмін простих акцій на привілейовані. 8. Доцільно змінити підхід щодо визначення ціни викупу акцій незгодних зі злиттям чи приєднанням акціонерів – не нижче за ринкову вартість. При цьому необхідно ввести певне обмеження щодо їх викупу, а саме: загальна сума коштів, що спрямовані товариством на викуп акцій, не повинна перевищувати 10 % від вартості чистих активів товариства для акціонерів, незгодних із проведенням реорганізації, та обов’язкове погашення викуплених акцій. Якщо загальна кількість акцій, за якими заявлені вимоги щодо викупу, перевищує кількість акцій, що може бути викуплена товариством з урахуванням вказаного обмеження, акції викупаються пропорційно заявленим вимогам. 9. Запропоновано надавати кредиторам право вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання виключно у разі наявності реальної загрози невиконання зобов’язання, в інших випадках – застосовувати способи забезпечення виконання зобов’язань. При цьому кредитори всіх товариств, що реорганізуються, повинні мати рівні можливості захисту, в тому числі тих суб’єктів, які не припиняють своє існування. 10. Держава як особливий кредитор товариств, що реорганізуються, повинна сприяти процесу укрупнення суб’єктів господарювання, в зв’язку з чим слід передбачити за податковими органами необхідність прийняття рішення щодо узгодження плану про злиття або приєднання з урахуванням права платника податків на реструктуризацію податкового боргу. |