У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні місця випробування в сучасній системі управління кадрами, його співвідношення з кадровим менеджментом, аналізі правового регулювання випробування при прийнятті на роботу за законодавством України, дослідженні дієвості випробування та гарантування і поновлення прав суб’єктів випробування. 1. Визначення місця випробування при прийнятті на роботу в сучасній системі управління кадрами зумовлює необхідність дослідження категорії “кадровий менеджмент”. Доцільність її характеристики полягає у значенні цієї складової для випробування. Кадровий менеджмент забезпечує дотримання процедури у сфері трудових правовідносин, встановлює чіткий порядок взаємодії суб’єктів трудових відносин, забезпечує якісний підбір кадрів, встановлює наукову основу кадрової політики та створює умови доцільної організації виробничих процесів. 2. Важливого значення для інституту випробування мають принципи кадрового менеджменту. А саме: принцип ситуативності, що визначає відповідність посади та кандидата з врахуванням особливостей конкретної ситуації; принцип поєднання молодих та досвідчених кадрів, що забезпечує наступність кадрової системи; принцип компенсованості, що надає можливість врівноважити позитивні та негативні сторони працівників для створення працездатного колективу; принцип динамізму, що забезпечує можливість поєднання стабільності трудового колективу і планомірно організованого руху кадрів. 3. Випробування є інститутом трудового права, що має характерні ознаки та юридичні властивості. Воно передбачено законодавчо, має договірну основу, обмежується встановленими строками, тривалість яких залежить від категорії працівників і волі роботодавця. Умова випробування відображається в акті правозастосування – трудовому договорі і наказі – акті роботодавця, зміст встановлюється виходячи з особливостей трудової функції, а значення полягає у породженні правових наслідків для працівника і роботодавця. 4. Необхідно розмежовувати поняття умови щодо випробування як додаткової умови змісту трудового договору, що передбачає випробування, та випробування при прийнятті на роботу як обумовленої певним строком процесу взаємодії працівника і роботодавця з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. 5. Значення інституту випробування полягає у тому, що воно є одним з елементів децентралізованого (договірного) регулювання трудових відносин; важливим способом перевірки ділових якостей працівника; умовою правильного підбору та розстановки кадрів; способом стабілізації трудових правовідносин; засобом забезпечення зайнятості та працевлаштування населення, а також свідченням поєднання інтересів сторін трудового договору. 6. Випробування наділене певними властивостями, що характеризують правовідношення. В його основі знаходяться правомірні та протиправні дії суб’єктів трудового права, тобто юридичні факти правоутворюючого, правозмінюючого та правоприпиняючого характеру, їх результатом є певні правові наслідки. Зазначений інститут реалізується у формі використання (можливості реалізації прав сторін), дотримання (не вчинення протиправних дій, що порушують інтереси однієї із сторін), виконання (реалізація обов’язків, покладених договором) та застосування, що передбачає участь спеціального державного органу (посадової особи). 7. Термін випробування визначається часовими межами перевірки відповідності працівника тій роботі, яка йому доручається та специфічною гарантією. Важливим є чітке визначення позиції законодавця у цій сфері стосовно можливості перенесення, зарахування та скорочення терміну випробування. Визначення достатнього для перевірки відповідності працівника терміну може пов’язуватись із обмеженим рамками календарного часу періодом, що відповідає розряду оплати праці працівника, вираженому у тижнях. Він забезпечує справедливий, диференційований рівень обчислення тривалості строку випробування. 8. Ефективність випробування при прийнятті на роботу може бути досліджена через аналіз функціонального призначення норм, що складають інститут випробування; характеристику факторів, що впливають на ефективність випробування; визначення критеріїв ефективності випробування та обґрунтування шляхів підвищення ефективності інституту випробування. Важливого значення для характеристики ефективності випробування має аналіз його функцій, які надають можливість визначити реальні дії суб’єктів випробування щодо досягнення мети випробування; характеризують залежність між нормами про випробування, правовідносинами випробування та індивідуальними актами, що конкретизують випробування; визначають сутність правового регулювання випробування та межі впливу права і держави на відносини випробування. 9. Належність випробування до сфери правового впливу надає можливість виокремити зовнішні функції випробування, що мають загальноправовий характер та визначають загальний вплив випробування як на поведінку суб’єктів, так і на інші інститути трудового права. Основними серед них є культурна, виховна, інформаційна, стимулююча, політична, економічна, соціальна. 10. Наявність спеціальної мети та призначення випробування як умови трудового договору визначає можливість виокремлення внутрішніх функцій випробування, що мають спеціально-правове значення. Це регулятивна, охоронна, гуманістична, відновлювальна, орієнтаційна та каральна функції: хоча вони мають різноманітне значення, лише у взаємодії вони характеризують функціональне призначення випробування. 11. Основними факторами, що визначають ефективність правового регулювання випробування є чітке визначення мети регулювання випробування; вдосконалення чинного законодавства в сфері трудових відносин; інтенсифікація регулювання випробування як за рахунок прийняття нових норм, так і підвищення якості діючих; врахування засобів досягнення мети норм про випробування та соціальної корисності цих норм; вдосконалення механізму правового регулювання відносин випробування; підвищення правосвідомості і правової культури суб’єктів відносин випробування та відповідність норм, що регулюють випробування вимогам МОП, які торкаються основних прав людини у сфері праці. 12. До юридичних гарантій, що націлені на поновлення порушених в процесі випробування трудових прав належать конституційне право громадян оскаржити дії посадових осіб, державних і громадських органів та наявність системи державних і громадських структур, що забезпечують розгляд заяв працівників про порушення трудових прав та їх поновлення. Важливого значення в системі гарантій поновлення прав має зміцнення законності в сфері трудових відносин шляхом підвищення якості трудового законодавства та встановлення відповідальності роботодавця за невиконання його вимог. 13. Гарантії стосовно поновлення трудових прав в процесі випробування можуть бути класифіковані на організаційні, що передбачають діяльність спеціальних органів, які констатують факт порушення, визначають шляхи і засоби поновлення порушених прав, та нормативні, що забезпечують закріплення статусу суб’єкта, що проходить випробування, межі втручання роботодавця в процес випробування, можливості працівника, який проходить випробування звернутися за захистом порушених прав, засоби впливу на роботодавця з метою попередження чи припинення порушення прав та їх поновлення. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в таких публікаціях автора: 1. Мельничук Н.О. Встановлення строку випробування при прийнятті на роботу // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 1. – С. 70–74. 2. Мельничук Н.О. Зміст випробування при прийнятті на роботу та його правові наслідки // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 15. – К., 2004. – С. 431- 438. 3. Мельничук Н.О. Захист порушених прав працівника в результаті випробування // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 16. – К., 2005. – С. 597-611. 4. Мельничук Н.О. Співвідношення та взаємовплив категорій управління кадрами, кадровий менеджмент і випробування при прийнятті на роботу // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 4. – С. 159-163. 5. Мельничук Н.О. Поняття і природа випробування при прийнятті на роботу. // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. Збірник матеріалів міжвузівської наукової конференції (м. Косів Івано-Франківської області 25 січня – 03 лютого 2004 р.) – Вип. 5. – К., 2004. – С. 51-53. 6. Мельничук Н.О. Інститут випробування: природа, сутність та шляхи вдосконалення. // Юридичні читання молодих вчених. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 23 – 24 квітня 2004. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 379-381. 7. Мельничук Н.О. Проблеми випробування при прийнятті на роботу (до питання про строки). // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 28-29 квітня 2004року). Збірник наукових праць. В 2 ч. – К.: Національна академія управління, 2004. Ч. 2. – С. 328-332. 8. Мельничук Н.О. Випробування при прийнятті на роботу як спосіб визначення придатності до виконання роботи. // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції (м. Косів Івано-Франківської області 24.01-03.02 2005р.) – Вип. 6. – К., 2005. – С. 48-50. 9. Мельничук Н.О. Випробування при прийнятті на роботу як елемент кадрового менеджменту. // Другі юридичні читання. Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – С. 364-366. 10. Мельничук Н.А. Соотношение интересов сторон трудового договора по законодательству Украины в рамках интеграционных процессов. // Развитие и перспективы национальной правовой системы в контексте европейских интеграционных процессов: материалы Междунар. науч.-практ. конф., 16-17 июня 2005, Минск: Изд. центр БГУ, 2005. – С. 211-212. | 