У висновках сформульовано наступні результати проведеного дослідження: 1. Праця науково-педагогічних працівників є особливим рiзновидом трудової дiяльностi, складається, як правило, зі специфічних трудових функцій і тому потребує відповідного правового регулювання як загальними, так і спеціальними нормами трудового права. Це і обумовлює необхідність диференціації правового регулювання окремих аспектів трудових відносин науково-педагогічних працівників. 2. Критерії, які визначають диференціацію норм трудового права, можна поділити на дві великі групи. Перша група включає об’єктивні чинники, тобто такі, які не пов’язані з особистими якостями найманих працівників. До неї можна відносити галузеву диференціацію, яка обумовлена характером та особливостями праці у певній галузі, і територіальну диференціацію, яка обумовлена місцезнаходженням роботодавців та кількістю найманих працівників, які працюють у них. Друга група враховує чинники особистого порядку, які характеризують громадян, які вступають у трудові відносини. До неї слід відносити суб’єктну диференціацію, яка обумовлена статевими, віковими, професійними, кваліфікаційними та іншими особливостями працівників. 3. Пропонується доповнити ст. 7 КЗпП України, зокрема, положенням про межі дії чинного Кодексу по відношенню до науково-педагогічних працівників, державних службовців тощо і про припустимі особливості правового регулювання їхньої праці у частині прийняття на роботу, застосування дисциплінарних стягнень, припинення трудового договору, тобто тих питань, що вже врегульовані спеціальним законодавством. 4. Обґрунтовується доцільність доповнення Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у загальнодержавній власності, пунктом, в якому передбачити всі можливі випадки укладення трудового договору (контракту) без оголошення конкурсу. До того ж, в законодавстві слід встановити норму, відповідно до якої у виняткових випадках дозволялося б прийняття на роботу науково-педагогічних працівників за трудовим договором (контрактом) на визначений строк (один навчальний рік). 5. На підставі аналізу історії розвитку законодавства про конкурсне заміщення посад науково-педагогічних працівників зроблено висновок, що конкурси доцільно проводити лише на вакантні посади й не повертатися до радянської практики проведення періодичних конкурсів на посади, які вже заміщені. 6. З метою вдосконалення порядку виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками пропонується встановити, що особа, обрана на посаду науково-педагогічного працівника за конкурсом, зобов’язана стати до роботи у місячний строк з моменту винесення рішення про перемогу у конкурсі. Неявка протягом цього строку на роботу без поважних причин може бути підставою для відмови в укладенні трудового договору (контракту) з такою особою. 7. У випадках, коли на участь у конкурсі претендує лише один кандидат, доцільно було б визнавати конкурс таким, що не відбувся, а претендента приймати на посаду за трудовим договором (контрактом) строком на один рік, після закінчення якого знов оголошувати конкурс. 8. Пропонується доповнити частину 1 ст. 54 Закону України “Про освіту” абзацем другим такого змісту: “До науково-педагогічної діяльності в закладах освіти не допускаються особи, яким вона заборонена вироком суду чи за медичними показаннями, а також особи, що мають не зняту або непогашену судимість за навмисні тяжкі й особливо тяжкі злочини, передбачені Кримінальним кодексом України. Перелік відповідних медичних протипоказань встановлюється Міністерством охорони здоров’я України”. 9. Доведена доцільність визначення на законодавчому рівні поняття конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників та мети його проведення. Конкурс – спеціальна форма добору науково-педагогічних працівників, основною метою якого є відбір за визначеними законодавством критеріями і шляхом залучення до участі у конкурсі якомога більшого числа претендентів найбільш компетентного кандидата на вакантну посаду. Конкурс є соціально-правовим методом оцінювання професійно-ділових та моральних якостей претендентів, в основі якого лежать демократичні принципи об’єктивності, гласності, змагальності та порівнянності. 10. У законодавстві слід закріпити норми про заборону розголошення персональних даних претендентів, які стали відомі конкурсним органам у зв’язку з підготовкою та проведенням конкурсу. Під персональними даними слід розуміти інформацію, яка стосується конкретного претендента на заміщення посади і є необхідною для належного проведення конкурсу. |
