У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України. Автором формулюються пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює використання зазначеної категорії земель у містах України. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Земельного кодексу України, містобудівного та іншого законодавства, основу якого становлять закони України „Про основи містобудування”, „Про планування і забудову територій”, інші нормативно-правові акти. Раціональне та ефективне використання земель житлової та громадської забудови може бути здійснено шляхом удосконалення їх правового режиму, який розглядається як система правових норм, що регулюють земельні відносини, які виникають, здійснюються, змінюються та припиняються в сфері приналежності, управління, використання та охорони земель в межах територій міст при розміщенні житлової та громадської забудови, а також інших об’єктів загального користування та визначають права та обов’язки суб’єктів прав на землю з метою забезпечення сприятливого середовища для життєдіяльності населення та сталого розвитку міст. 2. При правовому регулюванні використання окремих категорій земель у межах міст повинна бути врахована особливість знаходження у містах поряд із землями житлової та громадської забудови земельних ділянок, які відносяться до різних категорій земель з іншими правовими режимами використання та охорони і які поділяються на відповідні функціональні зони. 3. Функціональне зонування є засобом містобудівного планування розвитку та забудови міста і встановлює види переважного та допустимого використання земельних ділянок у межах зони за допомогою містобудівної документації та правил забудови. Поділ земель в межах міста на категорії полягає у визначенні їх правового режиму, тобто у встановленні порядку використання землі як природного об’єкта, об’єкта власності та господарювання, виходячи з їх основного цільового призначення. 4. Специфіка земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови полягає в тому, що право користування земельними ділянками тісно пов’язане з майновими відносинами, з правом власності чи правом користування будівлями чи спорудами, що впливає на порядок оформлення права на земельну ділянку. 5. Юридична природа планування та забудови земель житлової та громадської забудови обумовлена їх основним цільовим призначенням. Визначені поняття та спеціальні принципи управління землями цієї категорії, проаналізовані сучасні правові форми регулювання планування та забудови земель у містах. 6. На підставі матеріалів практики були визначені основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст. Такими причинами, зокрема, є: відсутність законодавчого визначення груп земель житлової та громадської забудови за видами їх функціонального використання; невизначеність критеріїв відмежування земель зазначеної категорії від інших категорій земель; нездійснення заходів щодо визначення розмірів та меж округів і зон санітарної охорони курортів та водоохоронної захисної зони; не проведення інвентаризації земель у багатьох містах; наявність застарілої містобудівної документації, яка неспроможна вирішувати сучасні питання використання території міст. 7. З метою удосконалення правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови запропоновано: - розробити і прийняти спеціальний закон „Про використання земель житлової та громадської забудови”, який би регламентував використання зазначеної категорії земель. У запропонованому законі поряд із збереженням основного цільового призначення і використання цих земель для будівництва має бути визначені інші групи земель за видами їх функціонального використання, а саме: землі загального використання; землі сільськогосподарського використання; землі несільськогосподарського (промислового, транспортного, комунікаційного, енергетичного, оборонного та іншого) використання; землі природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного використання; землі водогосподарського використання; землі лісогосподарського використання; - прийняття спеціального підзаконного акта, який би впорядкував юридичний зміст містобудівних документів, визначив порядок їх розробки та затвердження. Правовою формою такого акту може бути Типове положення (правила) про порядок розробки, і затвердження проектів забудови території міст, яке підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України. | 