Аналіз чинного законодавства дає змогу констатувати відсутність в Україні узгодженого підходу до правового регулювання використання та охорони вод. Основою таких підсумків є суперечливість положень Водного кодексу України, Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та інших нормативно-правових актів України.
Під час дослідження обґрунтовано визначення водних відносин як нормативно врегульованих відносин з приводу використання та охорони вод в Україні, яким слід доповнити ст. 1 „Визначення основних термінів” Водного кодексу України.
В результаті дослідження структури водних відносин (суб’єкта, об’єкта і змісту) з’ясовано, що суб’єктами водних відносин виступають водокористувачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, об’єктами – води (водні об’єкти або їх частини) в межах території України. Стверджується про необхідність закріплення цих елементів водних відносин у ст. 1 Водного кодексу України.
Аналіз категорії водного об’єкта виходить з аналізу більш загального поняття природного об’єкта і, враховуючи специфіку водної сфери, свідчить про те, що до ознак водного об’єкта належать: природне походження, екологічний взаємозв’язок з довкіллям, виконання життєзабезпечувальних функцій, відсутність постійних меж, рівня і об’єму водного об’єкта, відсутність сталої вартості.
З метою з’ясування поняття водних ресурсів як об’єктів підгалузі водного права пропонується уточнення поняття водних ресурсів як обсягів поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, які використовуються або можуть бути використані у перспективі.
З’ясовуючи склад водного фонду України, визначеного ст. 3 Водного кодексу України, який побудований за фізико-географічною ознакою (поверхневі, підземні, морські води), виділено основні критерії поділу водних об’єктів за наступними ознаками: правовий режим, природні характеристики, державно-правове значення, види водокористування, спосіб виникнення. На основі аналізу діючого законодавства України, статистики та літератури обґрунтовується доцільність доповнення ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України, якою слід передбачити види підземних водних об’єктів (водоносний горизонт, басейн підземних вод, родовище підземних вод та природний вихід підземних вод), а також закріпити визначення басейну підземних вод, родовища підземних вод та природного виходу підземних вод у ст. 1 „Визначення основних термінів” Водного кодексу України.
4. З метою покращення стану водних ресурсів в Україні, їх раціонального використання та охорони, пропонується проводити ефективну державно-правову політику у сфері вод, орієнтовану на: ефективну реалізацію водного законодавства України, збереження водного фонду України; поєднання державно-правової водної політики з іншими напрямами державної політики; оптимальне узгодження водно-екологічних та соціальних інтересів; поєднання раціонального використання і охорони водних об’єктів, що потребують особливої охорони; пріоритетність питного водопостачання і водоохоронних заходів; реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об’єктів; орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод; забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод; формування у населення екологічного світогляду.
5. В якості вирішення поставленої проблематики правового режиму охорони вод пропонується під забрудненням вод розуміти надходження або утворення у водних об’єктах забруднюючих речовин понад встановлені нормативи та вимоги якості вод. Тому у змісті ст. 1 Водного кодексу України пропонується доповнити це поняття. Засмічення являє собою привнесення у водні об’єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. При цьому слід враховувати, що внаслідок тривалого засмічення вод нерозчинними речовинами можливе їх часткове розчинення, тобто засмічення переходить в забруднення. Виснаженням є зменшення кількості вод у водних об’єктах внаслідок неправомірних дій або природних стихійних явищ, що носить стійкий характер. Пропонується закріпити дане поняття у змісті ст. 1 Водного кодексу України.
6. Обґрунтовано доцільність виділення права неспеціального водокористування, до якого належать: пропуск води через гідровузли; подача води водокористувачами у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод; використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; користування водами для потреб повітряного транспорту, води для протипожежних потреб; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. Доцільно об’єднати в загальну групу види водокористування, які не пов’язані з забором води з водних об’єктів і відведенням в них зворотних вод, а також ті види водокористування, які не належать ні до загального, ні до спеціального. Пропонується чітко визначити Водним кодексом України право особливого водокористування статтею 54 Водного кодексу України, в якій варто визначити порядок його здійснення та обмеження.
З метою чіткого поділу права водокористування на види пропонується прийняти Перелік видів спеціального водокористування, в якому необхідно закріпити їх перелік, вказати види споруд та технічних засобів, які застосовуються при спеціальному водокористуванні, а також види споруд, які можуть бути використані при загальному водокористуванні.
При з’ясуванні ознак спеціального водокористування досліджується питання дозволу на спеціальне водокористування, під яким пропонується розуміти офіційний документ, який засвідчує право юридичних та фізичних осіб здійснювати забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Дане визначення варто закріпити у ст. 49 Водного кодексу України.
Пропонується прийняти Закон України „Про оренду водних об’єктів”, в якому визначити поняття та умови договору користування водними об’єктами на умовах оренди, а також врахувати прогалини у Водному кодексі України з питань оренди водних об’єктів. В договорі повинні бути включені такі умови, як об’єкт, умови використання та цільового призначення, орендна плата, права та обов’язки сторін, строк дії, порядок повернення водного об’єкта, обмеження та припинення договору, відповідальність сторін та інші.
7. Пропонується включити до Кодексу України про адміністративні правопорушення ст. 59-2, яка б передбачала відповідальність за порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду, а також окремими статтями відповідальність за: порушення природних умов поверхневого стоку підчас будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську або зливову каналізацію та незаконне скидання зворотних вод; допущення наднормативних, аварійних і залпових скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти; відмову від надання (приховування) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію; порушення строків внесення зборів за використання водних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища та інші.
8. Пропонується класифікувати злочини у сфері вод за об’єктом кримінально-правової охорони (злочини загального характеру, спрямовані проти охорони довкілля в цілому; злочини, що посягають на окремі елементи довкілля; злочини, що посягають на об’єкти флори і фауни, умови біологічного різноманіття і збереження біосфери землі) та за розміщенням у Кримінальному кодексі України (злочини, склади яких містяться у розділі 8 „Злочини проти довкілля”; злочини, склади яких містяться у статтях, розміщених в інших розділах кодексу).
9. Пропонується посилити кримінальну, адміністративну, цивільно-правову відповідальність у сфері водних правопорушень із внесенням відповідних змін і доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища „Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, Кодексу торгового мореплавства України.
