У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з реалізацією права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. Підбито загальні підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у галузі використання природних ресурсів цієї зони. Особливість правового режиму виключної (морської) економічної зони є досить багатогранною. Зокрема, законодавство України закріпило суверенні права Української держави щодо розвідки, розроблення та збереження як живих, так і неживих ресурсів у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах (у тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій, вітру в межах даної зони). Крім того, держава має виключну юрисдикцію щодо створення й використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень. Це стосується, наприклад, платформ та бурових вишок для розвідки і видобутку нафти, відомостей щодо морських течій, взаємодії вітру та атмосфери. Проте в чинному екологічному законодавстві право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони не має зовнішнього відокремлення у вигляді спеціального нормативно-правового акта. Існуюча розпорошеність правових норм не спроможна забезпечити повне і комплексне регулювання використання та охорони природних ресурсів даної зони. Внаслідок такого стану спостерігаються постійне погіршення екологічної якості унікальних природних ресурсів морського середовища і неможливість досягнення поєднання максимально ефективного використання даних ресурсів із забезпеченням екологічної стабільності у виключній (морській) економічній зоні. В дисертації запропоновано структуру проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України”. |