Анотація до роботи:

Гуцу С.Ф. Правове регулювання відпусток цільового призначення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню й науковому аналізу проблем правового регулювання відпусток цільового призначення. В роботі досліджується правова природа окремих видів відпусток, визначаються поняття: “позаробочий час”, “відпустка цільового призначення”, “соціальна відпустка”, “творча відпустка”, “відпустка для навчання”.

Розглядаються юридичні гарантії реалізації права працівника на відпустки цільового призначення, обгрунтовується позиція щодо підвищення відповідаль-ності роботодавця в разі порушення соціально-трудових прав працівників. Особливу увагу приділено питанню правового захисту права працівника на цільові відпустки. У дисертації сформульовано найбільш суттєві результати про-веденого дослідження, обгрунтовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері реалізації права на відпустки цільового призначення.

У висновках наводяться найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відпусток цільового призначення. Зокрема сформульо-вано наступні результати проведеного дослідження:

1. Обгрунтовано висновок про доцільність введення до КЗпП України поняття позаробочого часу. Пропонується визначити його як будь-який період звільнення працівника від виконання трудових функцій без розірвання з ним трудових правовідносин. Запропоновано доповнити Главу V КЗпП України визначенням часу відпочинку в такій редакції – це встановлена законом, колективним чи трудовим договором частина календарного часу, впродовж якої працівник звільнюється від виконання трудових обов’язків та використовує цей час на власний розсуд.

2. Аргументовано висновок про те, що в залежності від мети надання, відпустка може бути складовою частиною або часу відпочинку, або зайнятого позаробочого часу працівника. Відповідно до цього, пропонується доповнити Главу V КЗпП України поняттям “відпустка” у редакції: “відпустка – це передбачений законом відносно тривалий та безперервний період часу, коли працівник тимчасово звільнюється від виконання основної трудової функції з гарантованим правом повернутися до роботи на тих же умовах, що і до відпустки”.

3. Сформульовано пропозиції про необхідність доповнення ст. 4 Закону України “Про відпустки” визначенням відпустки цільового призначення – це передбачена законом чи колективним договором відпустка, що надається впродовж робочого часу для відновлення працездатності працівника, реалізації сімейних, культурних та інших соціальних прав, виконання батьківських обов’язків чи спеціального завдання і яку працівник зобов’язаний використати за цільовим призначенням. Запропоновано критерії диференціації відпусток цільового призначення: мета, цільова спрямованість, ознака оплачуваності.

4. Зроблено висновок про необхідність створення в Україні системи заходів заохочування роботодавців до навчання власних працівників, шляхом запровадження податкових пільг або компенсацій, а також шляхом надання інших видів державної допомоги. Запропоновано зобов’язати власників середніх та крупних підприємств створювати власні навчальні підрозділи або впроваджу-вати програми виробничого навчання, контролювати періодичність підвищення кваліфікації працівників відповідно до встановлених стандартів шляхом укладання відповідних угод з працівником та навчальним закладом. Зобов’язати власників підприємств спрямовувати не менше 1% від фонду заробітної плати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів. Заохочувати власників середніх та малих підприємств до навчання своїх працівників за кошт підприємства, повертаючи їм частину податків. Встановити гарантії для працівників, які постійно підвищують свою кваліфікацію щодо пріоритетного просування по службі та поліпшення умов праці.

5. У чинне законодавство України про відпустки запропоновано ввести поняття відпустки для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікаційного рівня працівників і визначити її як час, що надається працівнику для професійно-технічної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, за рахунок робочого часу із збереженням місця роботи та заробітної плати на підставі договору між працівником та роботодавцем про відповідне навчання.

6. Запропоновано доповнити статтю 16 Закону України “Про відпустки” визначенням терміну “творча відпустка” такого змісту – це тимчасове звільнення працівника від виконання основних трудових обов’язків, з метою закінчення певної творчої роботи, написання наукової праці, проведення наукового дослідження тощо, впродовж якого за ним зберігається робоче місце та виплачується заробітна плата (винагорода).

7. Запропоновано доповнити Закон України “Про відпустки” визначенням терміну “соціальна відпустка” у такій редакції – це передбачений законом, колективним чи трудовим договором час, впродовж якого працівник тимчасово звільнюється від трудових обов’язків з метою виконання батьківських обов’язків і реалізації сімейних функцій, а також для покращення стану здоров’я та відновлення працездатності. Запропонована система соціальних відпусток, яка повинна складатися з відпусток для працівників із сімейними обов’язками та відпусток по тимчасовій непрацездатності працівника. Визначені критерії класифікації соціальних відпусток: 1) цільове призначення; 2) ознака оплачу-ваності; 3) обов’язковість надання для роботодавця.

8. Зроблено висновок, що ситуація зрівняльного підходу до визначення розміру допомоги за час відпустки по догляду за дитиною протирічить принципу соціальної справедливості, бо якщо така допомога виплачується в якості компенсації втрати заробітку, то її необхідно встановити у певному співвідношенні до втраченої заробітної плати (доходу) працівника, в інших випадках її необхідно виплачувати у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Запропоновано встановити однакову тривалість допологової та післяпологової відпусток та збільшити тривалість останньої до 70 календарних днів. Обгрунтовано пропозицію про внесення до чинного законодавства норми щодо надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам, які усиновили дитину у віці до 6 місяців, тривалістю та в порядку встановлених для надання післяпологової відпустки. Така відпустка повинна оплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів.

Публікації автора:

1. Гуцу С.Ф. Навчальні та творчі відпустки за законодавством Украї-
   ни // Збірник наукових праць. Серія Право. – Випуск 5. – Харків: ХНАДУ,
   2005. – С. 82 – 87.

2. Гуцу С.Ф. Правова природа та особливості регулювання відпусток для навчання // Збірник наукових праць. Серія Право. – Випуск 6. – Харків: ХНАДУ, 2006. – С. 99 – 102.

3. Гуцу С.Ф. Регулювання відпусток спеціального цільового призначення в міжнародно-правових актах та законодавстві зарубіжних країн // Збірник наукових праць. Серія Право. – Випуск 7. – Харків: ХНАДУ, 2006. – С. 145 – 151.

4. Гуцу С.Ф. Правова природа та особливості регулювання відпусток у зв’язку з навчанням // Динаміка наукових досліджень – 2005: Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції. Том 42. Право; 20 – 30 червня 2005 р. – Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2005. – С. 48-50.

5. Гуцу С.Ф. Правова природа та особливості правового регулювання творчих відпусток // Наука: теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Том 19. Право; 20 липня – 5 серпня 2005р. – Дніпро-петровськ.: Наука і освіта, 2005. – С. 41 – 43.

6. Гуцу С.Ф. Відпустки для підвищення кваліфікації кадрів // Україна наукова: Матеріали другої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції 21 – 23 грудня 2006 року. – К.: Інститут наукового прогнозування, 2006. – Ч. 4. – С. 64 – 67.