У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалювання правового регулювання цін і ціноутворення в Україні. Для вирішення наукової задачі дисертанткою обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про ціноутворення з метою підвищення ефективності державної цінової політики. Головними науковими і практичними результатами дисертаційного дослідження є обґрунтування необхідності системного підходу до законодавства про ціноутворення як складного інституту господарського законодавства, який має тісний зв’язок з іншими галузями законодавства (податкового, адміністративного); виявлення основних напрямків правового регулювання цін і ціноутворення в Україні; розробка на цій основі конкретних пропозицій щодо удосконалення законодавства. На підставі проведеного дослідження сформульовані наступні основні висновки: 1. Доведено, що законодавство про ціноутворення являє собою систему нормативно-правових актів, об'єднаних єдиними предметом і метою. Особливості, властиві правовідносинам, що складаються в процесі ціноутворення (коло суб'єктів, зміст правовідносин), свідчать про їхню господарсько-правову природу. Інститут законодавства про ціноутворення має тісний зв'язок з іншими інститутами як господарського, так і інших галузей законодавства. У дисертації аргументовано, що включення до складу законодавства про ціноутворення нормативно-правових актів міністерств, що регулюють ціноутворення, суперечить офіційному тлумаченню терміну «законодавство», яке наведено у рішенні Коституційного Суду України по справі про тлумачення терміну “законодавство” від 09.07.1998 р., і положенням Господарського кодексу України (ст.192), які передбачають, що політика ціноутворення, порядок та застосування цін, повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування по встановленню і регулюванню цін, а також контроль за цінами і ціноутворенням визначається Законом України “Про ціни і ціноутворення”, іншими законодавчими актами. 2. Для забезпечення системного підходу до ціноутворення необхідно гармонізувати відповідні норми податкового законодавства з законодавством про ціноутворення. У зв’язку з цим пропонується внести зміни в ст.4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відносить на валовий доход суми безповоротної фінансової допомоги, доповнивши її словами «крім сум державних дотацій на покриття збитків від реалізації товарів (робіт, послуг) за державними фіксованими цінами». 3. З метою сприяння розвитку конкуренції на ринку та підтримки вітчизняного товаровиробника пропонується внести зміни в ст.6 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти», яка передбачає умови застосування преференцій у розмірі 10% до ціни національного учасника тендеру за умови, що очікувана сума державної закупівлі буде перевищувати встановлений цим Законом мінімум. Підтримка національного виробника в цьому випадку буде здійснюватися через регулювання обсягу використання вітчизняної сировини і робіт. 4. Аргументовано необхідність уніфікації правових норм, що визначають порядок віднесення на собівартість окремих видів витрат виробника. Пропонується внести наступні зміни у нормативно-правові акти: - у Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України №381 від 31.12.99 р., виключивши втрати від браку з переліку інших прямих витрат, які відносяться на собівартість продукції; - у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р., включивши у валові витрати вартість поліпшень основних фондів, що сприяють підвищенню обсягу виробництва або зменшенню собівартості продукції. 5. У сучасних умовах господарювання ефективність державного регулювання чимало в чому залежить від взаємодії центральних та місцевих органів управління. З метою підвищення ефективності управління ціноутворенням пропонується впровадження подвійного підпорядкування територіальних підрозділів Державної інспекції з контролю за цінами – центральному апарату Державної інспекції з контролю за цінами й обласній державній адміністрації, що дало б можливість враховувати особливості регіонального ринку при формуванні регіональної програми соціального й економічного розвитку. 6. Запропоновано з метою вдосконалення державного регулювання ціноутворення створити Агентство з цін, у складі якого могла б функціонувати Державна інспекція з контролю за цінами. Компетенцію Агентства могли б складати проведення моніторингу цін, дослідження динаміки цін та її причини, підготовка науково обґрунтованої концепції розвитку цінової політики та її реалізація. Державна інспекція з контролю за цінами виконуватиме функцію органу, який здійснює безпосередній контроль за дотриманням вимог законодавства про ціноутворення усіма господарюючими суб’єктами. 7. Обґрунтована необхідність уніфікації санкцій, які застосовуються до порушників законодавства про ціноутворення незалежно від того, чи є правопорушник монополістом. Для цього пропонується виключити підпункт 1 пункту 2 ст. 13 із Закону України “Про захист економічної конкуренції”. |