Здійснений у цій праці аналіз правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг дозволив запропонувати системне наукове обґрунтування проблеми, навести концептуальні підходи до розв’язання виявлених недоліків та нове вирішення наукового завдання. Найважливішими висновками роботи є нижченаведені положення. 1. Система правового регулювання страхування ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг, являє собою багаторівневі, складні за структурою правовідносини, що включають при регулюванні різноманітні комбінації правових засобів, як то норми, інститути, дозволяння, заборони, зобов’язання тощо. 2. Історичний аналіз розвитку страхування дозволяє зробити висновок про те, що виникнення такого виду зумовлене: - розвитком товарних ринків та ринків послуг, ускладнення правовідносин на цих ринках та виникненням системи фінансових ризиків; - бажанням учасників фінансових ринків позбутися катастрофічних збитків. 3. Встановлено загальні тенденції та закономірності розвитку страхування фінансових ринків на певних етапах розвитку суспільства (рабовласницькому та феодальному; епоху економічного лібералізму; період монополізації та становлення державного регулювання ринків товарів та послуг; сучасний період розвитку), що дозволило застосовувати отримані висновки як при розгляді чинного стану ринку, так і перспективи розвиту. 4. Діяльність учасників ринків фінансових послуг супроводжується наявністю великої кількості ризиків. Тому виникає необхідність мінімізації цих ризиків. Одним з дієвих засобів такої діяльності по усуненню ризиків є страхування фінансових ризиків. Проте, повністю уникнути ризиків неможливо. Отже, для страхування ризиків важливо чітко ідентифікувати їх, систематизувати та визначити взаємозв’язок між окремими елементами. 5. Дисертантом надано нове визначення страхового ризику як об’єктивно-суб’єктивна категорія страхового права, що носить характер ймовірності і випадковості пов’язаних причинно-наслідковим зв’язком з страховим випадком і є безпосереднім об’єктом страхування. 6. Автором визначено правову природу страхового інтересу як юридичного факту об’єктивно-суб’єктивного характеру, сутністю якого є визначення змісту правового зв’язку між страхувальником і об’єктом страхування, яким виступає страховий ризик. 7. Страхові ризики на ринках фінансових послуг складають певну систему, яку можна класифікувати за наступними критеріями: (а) критерій можливості проведення страхування ризиків на ринках фінансових послуг на ризики, які не страхуються та ризики, що страхуються (страхуються завжди, мають страховий характер, але не страхуються, комплексні ризики) на підставі повноти страхового об’єкту; (б) класифікація на підставі організаційної форми власності страховика; (в) комплексна класифікація на підставі суб’єктного складу страхувальника та притаманним їхній діяльності ризикам; (г) класифікацію за межами дії страхування фінансових ризиків; (д) класифікацію за часовим виміром виникнення ризиків, що підлягають страхуванню; (е) класифікацію за розмірами можливої фінансової шкоди. 8. Аналіз правового регулювання страхування на ринках фінансових послуг та порівняльна характеристика з світовими стандартами дозволили виявити певні проблеми та запропонувати шляхи їх подолання, а саме: запровадження системи попереджувальному (пруденційному) регулюванні, заснованому на врахуванні ризиків та впровадження заходів для їх нейтралізації; забезпечення попереджувального регулювання при здійсненні поточної діяльності; запровадження прозорих стандартів корпоративного управління страховою компанією; забезпечення ринку страхових послуг висококваліфікованими кадрами; інформаційний аспект. 9. Для страхування фінансових ризиків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розроблено конкретні пропозиції щодо: - доопрацювати законопроекти та прийняти на їх основі Закону України „Про державну підтримку страхування та кредитування експорту”. На сьогоднішній день в Україні відсутній публічний механізм захисту вітчизняного виробника від експортних ризиків; - щодо створення додаткового регулятора на ринку страхування фінансових ризиків експортерів повинна стати Національна державна страхова установа чи корпорація розвитку експорту. Це дозволить втілювати державну підтримку експорту на двох рівнях: публічному - через компенсацію ставок страхових платежів і приватному - встановленням альтернативи приватним страховим установам; - щодо запровадження взаємного обміну інформацією між учасниками ринку і органами виконавчої влади, а також участь у міжнародних інформаційних системах. Створення ефективної системи страхування експорту неможливо без запровадження ефективної системи опрацювання інформації про фінансовий стан страхувальника; - щодо сприяння створенню додаткових фондів страхових гарантій шляхом надання пріоритету страховим компаніям, що створили ці фонди, при визначенні страхових установ, що страхують фінансові ризики державних установ і обов’язковому страхуванні. - щодо забезпечення виділення коштів в Державному бюджеті України для фінансування страхування експорту та створення національної страхової установи; - щодо сприяння уніфікації правил страхування експортних кредитів та запровадження міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності; - щодо створення стимулюючої податкової політики для концентрації та підвищення конкуренції на ринку страхування експортних кредитів. 10. Дисертантом дано загальну характеристику страхування валютного ризику та розглянуто механізми його визначення. 11. Розроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання ризиків сільгоспвиробників. 12. Автор, в межах правового регулювання страхування інвестиційних ризиків, пропонує: - розробити уніфіковані правила страхування інвестиційних ризиків; - створити Бюро кредитних і страхових історій, де, зокрема, збирати інформацію щодо страхування інвестиційних кредитів і учасників цих ринків; - відмінити обов’язковість страхування деяких інвестиційних ризиків і заохочувати добровільне страхування таких ризиків. 13. Для запобігання негативним явищам на банківському ринку фінансових послуг автором запропоновано розгалужену систему фінансових ризиків, притаманним цим установам, та механізми правового регулювання такого виду страхування. |