В результаті наукового дослідження сформульовані висновки та пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Перелік категорій працівників, для яких згідно зі ст. 51 КЗпП встановлюється скорочена тривалість робочого часу, необхідно доповнити науково-педагогічними працівниками. Крім того, до нового Трудового кодексу України доцільно включити розділ, присвячений особливостям регулювання праці цієї категорії працівників. 2. Зважаючи на те, що за Законом України “Про вищу освіту” керівні працівники вищих навчальних закладів (ректори, проректори, декани) належать до науково-педагогічних працівників, зроблено висновок про необхідність встановлення для цих осіб шестигодинного робочого дня, як і для інших науково-педагогічних працівників. Керівники структурних підрозділів та проректори з адміністративно-господарської роботи, трудова функція яких не пов’язана з науково-педагогічною діяльністю повинні працювати на умовах нормального семигодинного робочого дня. 3. Передбачити у “Нормах часу для планування й обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів” конкретизовані нормативи для роботи у спеціалізованих вчених радах, рецензування наукової продукції, керівництва науково-дослідною роботою студентів. 4. Пункт 1.4 Переліку основних видів наукової роботи науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів доповнити словами “коментар” і “тощо” та викласти цей пункт у такій редакції: “1.4. Підручник, навчальний посібник, словник, довідник, коментар тощо”. 5. Викласти ст. 47 Закону України “Про вищу освіту” у такій редакції: “Науково-педагогічні працівники – особи, які за основним місцем роботи або на умовах сумісництва у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю”. 6. Існує нагальна необхідність у затвердженні Кваліфікаційного довідника професій науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, у якому були б визначені обов’язки науково-педагогічних працівників (проректора, декана, завідувача кафедри, професора, доцента, викладача, асистента тощо) та кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати кожен з них. 7. З метою вдосконалення правового регулювання сумісництва стосовно науково-педагогічних працівників вважаємо за доцільне розробити нові Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників навчально-виховних закладів України, де в одному із підрозділів був би виписаний порядок роботи за сумісництвом та відповідальність за його порушення. 8. Оскільки директор бібліотеки, як правило, не має спеціальної науково-педагогічної підготовки, то цю посаду треба виключити з номенклатури науково-педагогічних працівників, зазначених у ст. 48 Закону України “Про вищу освіту“. У разі наявності у директора бібліотеки спеціальної підготовки він може займатися науково-педагогічною діяльністю і виконувати її в межах робочого часу, якщо це передбачено колективним договором. 9. Для надання директорам, завідувачам, директорам (завідувачам) філіалу; проректорам (заступникам директора), діяльність яких безпосередньо пов’язана з навчально-виховним або науковим процесом; вченому секретарю, декану факультету, завідувачу відділення, аспірантури (інтернатури, ординатури), докторантури, виробничої практики, які одночасно виконують в цьому навчальному закладі педагогічну роботу, щорічної основної відпустки тривалістю не менше 56 календарних днів треба відновити попередню практику встановлення навчального навантаження для цих осіб в обсязі 150 годин на рік. Ректорам, першим проректорам слід надавати відпустку тривалістю 56 календарних днів без обов’язкового виконання навчального навантаження. 10. З урахуванням подовженої відпустки у науково-педагогічних працівників їм слід надати право на отримання компенсації за вісім календарних днів, а не за чотири. 11. Пункт 2 абз.1 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам вищих навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам викласти в наступній редакції: “Право керівних, педагогічних, науково-педагогічних (крім тих, що працюють у навчальних закладах та навчальних (педагогічних) частинах (підрозділах) інших наукових установах і закладах) та наукових працівників на щорічну основну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає в літній період, окрім випадків, передбачених законом або колективним договором”; норма, передбачена ч.1 ст.79 КЗпП, взагалі не може застосовуватися для науково-педагогічних працівників. 12. Закріпити в Законі України “Про відпустки” поняття “творча відпустка” як тимчасове звільнення працівника від основних трудових обов’язків, передбачених його трудовою функцією, з метою виконання спеціальних завдань творчого характеру із збереженням за працівником на цей час місця роботи та заробітної плати. 13. Передбачити у статутних документах можливість надання науково-педагогічним працівникам нового виду подовженої творчої відпустки тривалістю до одного року за наявності джерел фінансування. 14. Доповнити Закон України “Про відпустки” положенням наступного змісту: “У разі виникнення у працівника права на відпустку без збереження заробітної плати за кількома підставами одночасно або в різний час відпустка надається за кожною з підстав сумарно або окремо”. |