Анотація до роботи:

Щотова Ю.М. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого – Харків, 2006.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правових проблем працевлаштування молоді в Україні. Проаналізовано існуючі та викладено власні пропозиції визначень ключових понять дослідження, таких як „молодь”, „працевлаштування”, „зайнятість”, „молодий спеціаліст”.

Проведено порівняльний аналіз правового регулювання працевлаштування молоді національним та іноземним законодавством. Внесено пропозиції щодо приведення норм національного трудового права у відповідність до міжнародних норм.

З’ясовано причини виникнення та визначено ознаки дитячої праці. Виявлено й проаналізовано прогалини та розбіжності У нормативно-правових актах, що закріплюють державні гарантії працевлаштування молоді, такі як бронювання робочих місць, надання першого робочого місця, надання дотації роботодавцю на створення додаткових робочих місць тощо.

У результаті проведеного аналізу автор доходить висновку про необхідність запровадження певних змін до системи професійної орієнтації; зниження мінімального віку отримання допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності; створення нової моделі визначення потреби у кваліфікованих робітниках.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у правовому аналізі проблем реалізації молоддю права на працю у площині забезпечення трудової зайнятості молоді, визначенні основних правових категорій та формулюванні науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання працевлаштування молоді з метою посилення захисту її трудових прав.

1. Міжнародно-правові акти у сфері зайнятості молоді досить детально регламентують питання зайнятості відносно неповнолітніх осіб. Що стосується інших категорій молоді, таких як випускники професійно-технічних, вищих навчальних закладів та інших осіб віком до 28 років, то вони залишилися поза міжнародно-правовим захистом, що справило певний вплив і на національне законодавство у цій сфері.

2. Законодавство про працю колишнього Союзу РСР досить ретельно регламентувало питання забезпечення зайнятості різних категорій молоді. Реалізація їх на практиці виявилася досить ефективною, хоча не можна погодитися з тим, що адміністративні акти направлення на роботу були формою реалізації права на працю молоді, оскільки особисті її бажання щодо вибору робочого місця після закінчення навчальних закладів не враховувались.

3. З метою більш повного розуміння змісту правовідносин щодо працевлаштування молоді запропонована класифікації таких правовідносин. Основними критеріями поділу визначено: послідовність виникнення; особливості правового статусу суб’єкта, якого працевлаштовують; особливості правового статусу суб’єкта, який займається працевлаштуванням.

4. Доцільним є виділення окремого напряму правової диференціації – правового регулювання працевлаштування молоді, яку можна визначити як встановлення на основі загальних норм трудового законодавства у сфері працевлаштування спеціальних норм щодо працевлаштування молодих працівників із врахуванням вікових особливостей і соціального положення даної категорії населення в суспільстві.

5. Сьогодні в Україні відсутня необхідність зниження мінімального віку прийняття на роботу, оскільки встановлений законодавством вік 16 років співпадає з віком отримання базової середньої освіти, що і передбачається міжнародними нормами. Однак деяких змін потребують умови прийняття на роботу осіб віком до 16 років.

6. Одним зі способів забезпечення правового захисту осіб, що не досягли 14 років, у трудових відносинах є надання їм можливості з настанням 13 років за особистим бажанням та дозволом батьків отримувати професійну освіту та працювати у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.

7. До цього часу в науці немає єдиної точки зору з приводу того, з яким віком слід пов’язувати виникнення трудової правосуб’єктності. Вважаємо, що трудова правосуб’єктність виникає з настанням п’ятнадцяти років, оскільки будь-яка особа з настанням цього віку може бути прийнятою на роботу, а обсяг дієздатності таких осіб буде абсолютно рівним обсягу дієздатності інших неповнолітніх. До чотирнадцятирічних працівників доцільно застосовувати термін „частково дієздатні”, оскільки вони, на відміну від п’ятнадцятирічних, можуть бути влаштованими тільки на конкретно визначені види робіт, а тому і дієздатність їх є частковою.

8. Необхідно виключити норми про встановлення будь-якого строку перебування неповнолітніх на обліку в Службі зайнятості для отримання можливості працевлаштуватися на дотаційне робоче місце.

9. Сьогодні в Україні необхідно, по-перше, закріпити на законодавчому рівні вимогу здійснення професійної орієнтації тільки спеціалістами з відповідною освітою. По-друге, запровадити регулярний характер її проведення – протягом усього періоду навчання у школі.

10. В сучасних умовах доцільним є зниження мінімального віку отримання допомоги для організації підприємницької діяльності з вісімнадцяти до шістнадцяти років, що надасть можливість неповнолітнім у виключних випадках самостійно забезпечувати себе роботою з допомогою служби зайнятості.

11. Система державного прогнозування та замовлення спеціалістів для забезпечення потреб держави й суспільства у кваліфікованій робочій силі вимагає вдосконалення для застосування її в сучасних умовах. Назріла необхідність створення нової системи державного прогнозування, замовлення й розподілу випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів, яка б ураховувала розвиток ринкових відносин у суспільстві.

12. Дія норми щодо гарантованого надання робочого місця молодим спеціалістам за фахом є суттєво обмеженою за колом осіб, оскільки поширюється тільки на випускників державних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням. Ефективність її дії за сучасних умов низька.

13. Доцільним є введення до кола суб’єктів, що мають право бути працевлаштованими на дотаційні робочі місця відповідно до Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”, молодих громадян віком від 14 до 28 років після завершення професійної підготовки та перепідготовки, оскільки вони також є категорією молоді, яка отримала освіту, і мають право на гарантоване державою перше робоче місце. Таке їх право передбачене п.1 ст.197 КЗпП України.

14. Сьогодні в Україні необхідно створити новий механізм надання першого робочого місця – систему стажування майбутніх кваліфікованих працівників на підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі та гарантоване працевлаштування.

Публікації автора:

1. Щотова Ю.М. Праця дітей в Україні: юридичний аспект // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. – 2002.– № 2. – С. 79–82.

2. Щотова Ю.М. Соціальний та правовий аспекти змісту поняття „молодь” // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 4.–С. 96–101.

3. Щотова Ю.М. Порівняльна характеристика правового регулювання працевлаштування молоді національним законодавством та законодавством інших країн // Право України. – 2005. – № 8. – С. 85–88.

4. Щотова Ю.М. Працевлаштування молоді як складова інституту працевлаштування в трудовому праві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 1. – С. 80–85.

5. Щотова Ю.М. Соціально-правові проблеми працевлаштування випускників навчальних закладів України та пропозиції щодо їх вирішення // Збірник наукових статей Міжнародної науково-практичної конференції „Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття, нові проблеми” (16 травня 2000 р.). – К.: Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, 2000. – С. 15–20.

6. Щотова Ю.М. Основні напрями державної політики у сфері зайнятості молоді в Україні // Зб. наук. праць за матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конфер. „Від лідера-особистості до держави-лідера” (2004 р.). – Київ: Федерація професійних спілок України, 2004. – С. 186–192.

7. Щотова Ю.М. Адаптация украинского законодательства по вопросу запрета использования детского труда к международным соглашениям // Научно-практический журнал „Труд, профсоюзы и общество”.–2004.–№2, изданный по материалам Международной научно-практической конференции „Профсоюзы в социально ориентированной рыночной экономике” (22–23 апреля 2004г.). – Минск: Международный институт трудовых и социальных отношений, 2004. – С.88–97.