У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом. Для цього в роботі обґрунтовані нові наукові положення та пропозиції з удосконалення законодавства про перевезення вантажів залізничним транспортом з метою підвищення ефективності здійснення цієї господарської діяльності. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні наукові та практичні результати: 1. З урахуванням особливостей перевезення вантажів залізничним транспортом запропоновано визначення поняття залізничного перевезення вантажів як господарської діяльності, пов’язаної з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізничними коліями. З огляду на це розроблені пропозиції щодо уточнення у ч. 1 ст. 306 ГК України визначення поняття перевезення вантажів стосовно сфери залізничного транспорту. Доопрацьована класифікація залізничних перевезень вантажів з урахуванням п’яти критеріїв та запропоновані відповідні зміни до законодавства. 2. Аргументовано доцільність застосування у законодавстві до всіх видів залізничного транспорту, що не належать до транспорту загального користування, узагальнюючого терміну «залізничний транспорт незагального користування» та визначення змісту цього терміна; розширення сфери дії Закону України «Про залізничний транспорт» на суб’єктів залізничного транспорту незагального користування та доповнення цього закону окремим розділом з відповідною назвою. Запропоновано уточнення поняття залізничного транспорту як виробничо-технологічного комплексу підприємств і організацій залізничного транспорту загального та незагального користування, призначеного для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг споживачам. Доопрацьовані критерії розмежування суб’єктів перевезення вантажів залізничним транспортом загального та незагального користування. Обґрунтовується, що до залізничного транспорту незагального користування слід віднести суб’єктів господарювання, які беруть участь у здійсненні перевезення при взаємодії із залізницями шляхом переміщення вантажів належними їм залізничними під’їзними коліями, призначеними для забезпечення потреб фізичних і юридичних осіб або для власних потреб. 3. Розроблено пропозиції щодо уточнення у законодавстві умов та порядку ліцензування залізничного перевезення вантажів, видів послуг при здійсненні господарської діяльності у сфері залізничного транспорту, що підлягають ліцензуванню, а саме: подання та забирання вагонів, маневрова робота, експедирування. Аргументовано доцільність впровадження спрощеного порядку отримання ліцензії на перевезення вантажів залізничним транспортом за умови наявності у суб’єкта цього виду господарської діяльності сертифіката відповідності. Аргументовано доцільність створення державного ВАТ «Українські залізниці» та двох урядових органів у складі Міністерства транспорту та зв’язку України: Агентство залізничного транспорту України та Інспекцію з питань контролю та надзору у сфері залізничного транспорту, що дозволить розмежувати повноваження з державного регулювання та господарювання. Обґрунтовано необхідність створити територіальні органи (підрозділи) урядового органу з питань контролю та надзору з наданням їм повноважень з організації ліцензування перевезення залізничним транспортом на рівні регіону, що сприятиме забезпеченню балансу між центральними та регіональними органами регулювання залізничними перевезеннями. 4. Обґрунтовано необхідність уточнення у законодавстві таких понять, як «тариф» на перевезення вантажів залізничним транспортом та «збір», а також їх співвідношення з поняттями «плата за перевезення вантажів» та «провізна плата». Запропоновано відповідні зміни до законодавства. Аргументовано необхідність врегулювання у законодавстві України таких питань, як порядок визначення тарифів на послуги суб’єктів залізничного транспорту незагального користування. Запропоновано розробити та затвердити Методику розрахунку вартості цін (тарифів) на послуги суб'єктів залізничного транспорту незагального користування та надати відповідні повноваження центральному органу виконавчої влади, який здійснює управління залізничним транспортом незагального користування. З метою створення рівних умов здійснення господарської діяльності запропоновано забезпечити законодавчий підхід щодо встановлення єдиних правил оподаткування земельних ділянок, наданих у межах населених пунктів суб’єктам залізничного транспорту, шляхом встановлення уніфікованої ставки податку на зазначені земельні ділянки всіх суб’єктів залізничного транспорту. Розроблені відповідні пропозиції щодо внесення змін у Закон України «Про плату за землю» (ч. 10 ст. 7). 5. Обґрунтовано доцільність систематизації законодавства про залізничний транспорт шляхом його кодифікації, як це мало місце для інших видів транспорту (Кодекс торговельного мореплавства України, Повітряний кодекс України). Запропоновано визначити правовий статус суб’єктів перевезення вантажів залізничним транспортом незагального користування, порядок його функціонування та взаємодії з залізничним транспортом загального користування на паритетних засадах. 6. Сформульовано пропозиції з удосконалення порядку вирішення спорів щодо перевезень вантажів, зокрема залізничним транспортом, шляхом встановлення єдиного строку для пред’явлення претензій – шість місяців з моменту, що визначається відповідно до законодавства України; єдиного строку для розгляду претензії перевізником – тридцять днів з дня отримання претензії; розширення кола суб’єктів, до яких перевізник може пред'явити позов. Запропоновано відповідні зміни до ст. 315 ГК України. 7. Обґрунтовується необхідність покладення відповідальності у формі штрафних санкцій як внесення плати за користування вагонами контрагентами перед залізницею на вантажовласника, а не на власника залізничної під'їзної колії. Додатково аргументовано, що плату за користування вагонами залізниць слід нараховувати після закінчення технологічного часу, встановленого сторонами договору на навантажувально-розвантажувальні роботи, а не з моменту пред’явлення транспортних засобів. Системне запровадження обґрунтованих пропозицій у законодавство буде сприяти підвищенню ефективності здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом, створенню умов для розвитку змагальності суб'єктів господарювання у цій сфері. | 