Анотація до роботи:

Корнієнко Г.С. Правове регулювання матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в умовах реформування АПК. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06. – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2005.

Дисертація є комплексним дослідженням проблем правового регулювання матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах. В роботі виділено основні ознаки, зміст, принципи матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників і сформульовано його поняття. Визначені й досліджені нові форми матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК.

Аналізуються види договорів з матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК, сформульовано їх поняття. Висловлені пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей та закономірностей правового регулювання відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкових відносин.

Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі:

1. Матеріально-технічне забезпечення сільського господарства пройшло у своєму розвитку сім історичних етапів, кожному з яких властиві свої характерні риси й особливості. Аналіз історичного досвіду необхідний для уникнення помилок і прорахунків, що допускалися в минулому.

2. Сільськогосподарські товаровиробники АПК самостійно, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, бартерних, лізингових та інших угод безпосередньо з виробниками (або через посередницькі організації) вживають заходи щодо самозабезпечення сільськогосподарською технікою й іншими матеріально-технічними засобами.

3. Уперше визначено поняття матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК.

4. Уперше з’ясовано юридичний зміст матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК.

5. Аргументовано, що норми права, які регулюють відносини по матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників АПК, становлять галузевий комплексний інститут аграрного права.

6. Досліджено і визначено нові форми матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.

7. Сформульовано поняття договору поставки виробничо-технічної продукції для АПК.

8. Господарські договори за своїм економічним змістом опосередковують відносини у сфері відтворення (постійного повторення виробництва) матеріальних благ, чим відрізняються від цивільних договорів, що опосередковують (мають це роботи) відносини, здебільшого в невиробничій сфері.

9. Господарському договору притаманні у своїй сукупності такі ознаки: а) він укладається між підприємствами, а також між юридичними особами, які, хоча й не є підприємствами, але здійснюють господарську діяльність. Відповідно, договір, у якому хоча б однією зі сторін є фізична особа (непідприємець) не є господарським; б) господарський договір завжди опосередковує оплатну передачу продукції (товарів), надання послуг чи виконання робіт. Господарський договір виступає правовою формою товарно-грошових відносин.

10. Простежені й обґрунтовані основні особливості лізингу сільськогосподарської техніки: а) спеціальний предмет лізингової угоди – сільськогосподарська техніка, а також устаткування, необхідні для сільськогосподарського виробництва; б) однією стороною лізингового договору виступає спеціальний суб’єкт – сільськогосподарське підприємство; в) продавцем техніки є спеціалізоване підприємство, основна діяльність якого – виготовлення техніки й устаткування для сільського господарства; ґ) лізингові платежі за надану техніку мають періодичний характер і залежать від циклу сільськогосподарських робіт, сільськогосподарське підприємство може здійснити розрахунки після реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції (найчастіше ця можливість наступає восени); г) лізингодавець несе більший ризик несвоєчасного отримання лізингових платежів від лізингоотримувача, тому що прибуток останнього залежить від природно-кліматичних умов.

11. Пропонується внести доповнення до Закону України “Про фінансовий лізинг” у вигляді норм, у яких були б закріплені особливості правового регулювання лізингу в сільському господарстві як однієї із форм матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК.

12. Аргументується доцільність розробки Міністерством аграрної політики України апробованих методик рекомендаційного характеру щодо підрахунку збитків, заподіяних порушенням договірних зобов’язань у сільському господарстві, якими могли б керуватися працівники юридичних служб сільськогосподарських підприємств, інші суб'єкти господарювання при обґрунтуванні вимог про відшкодування збитків і стягнення неустойки.

13. Рекомендується прийняти на державному рівні Програму матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК і створити державні (або за участю держави) обласні служби з надання науково-консультативних та інформаційних послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

14. З метою подальшого розвитку законодавства щодо матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників доведено доцільність розробки і прийняття спеціального Закону України “Про матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників”.