У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає у визначенні на основі широкого порівняльно-правового аналізу в країнах загального й контінентального права закономірностей становлення, сутності системи правового регулювання майнових відносин подружжя та її складових елементів, а саме законного і договірного регулювання майнових відносин подружжя, з метою розроблення найбільш оптимальних науково обґрунтованих моделей правового регулювання відносин подружжя в майновій сфері і надання рекомендацій щодо вдосконалення цивільного і сімейного законодавства України, його окремих норм й інститутів. Проведене дослідження дозволило дисертантці сформулювати такі основні висновки, що мають як теоретичне, так і практичне значення. 1. Системи правового регулювання майнових відносин подружжя являють собою багаторівневі, складні за своєю структурою й об’ємні за змістом правові утворення, що включають різноманітні комбінації правових засобів (норм, інститутів, дозволянь, заборон, зобов’язувань, прав та обов’язків тощо). 2. Відбуваються певне перетікання і запозичення засобів правового впливу на сімейні відносини з однієї системи правового регулювання в іншу, що приводить до їх певного зближення (конвергенції). 3. Для систем правового регулювання майнових відносин подружжя характерними є такі загальні принципи: багатоваріантність правових рішень аналогічних юридичних ситуацій; свобода вибору сторонами способів правового регулювання своїх майнових відносин; збереження контролю державних органів за поведінкою подружжя в майновій сфері для охорони прав та інтересів того з подружжя, хто займає більш слабкі економічні позиції, а також прав неповнолітніх дітей. 4. В усіх розвинутих країнах у правовій доктрині визнається різноманітність форм організації сімейних відносин, а правове регулювання майнових відносин між особами, що обрали той чи інший тип сімейної поведінки, має на меті захист сім’ї як соціального інституту, а не юридичної конструкції, яку довкола нього створено. Поряд з легітимним (формально визнаним) шлюбним союзом – шлюбом – юридично визнаються і захищаються також інші форми організації сімейних відносин, у першу чергу фактичні шлюби. 5. Існує специфіка правового регулювання відносин подружжя щодо таких об’єктів, як сімейний будинок; плоди і доходи подружжя (доходи від підприємницької діяльності); «доходи від кар’єри» подружжя; грошові вклади подружжя, що не завжди враховується в процесі правового регулювання цих відносин у нашій державі, у зв’язку з чим законодавство України потребує подальшого вдосконалення. 6. В Україні поступово складається власна система подружніх договорів, яка не збігається з системою, що існує в країнах загального й континентального права. Найбільш істотною відмінністю зарубіжного права порівняно з національним є те, що шлюбним договором регулюються не тільки майнові, а й особисті відносини подружжя. 7. Основними напрямками договірної ініціативи подружжя в усіх країнах, включаючи Україну, є: а) умови, що визначають правовий режим майна подружжя; б) умови, що визначають місце проживання подружжя і порядок користування житлом; в) умови щодо утримання подружжя. 8. Законодавство і суди в зарубіжних країнах установлюють межі договірної ініціативи подружжя. Такі межі можуть стосуватися: а) суб’єктного складу договору; б) часу укладення договору; в) змісту договору; г) можливості подружжя змінити чи скасувати договір. Законодавство України визначає загальні рамки, в межах яких подружжя можуть визначати порядок регулювання своїх майнових відносин. | 