Анотація до роботи:

Сичов Д.В. Правове регулювання індивідуальних трудових відносин – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005.

Дисертація присвячена аналізу індивідуальних трудових відносин, розкриттю їх сутності і значення для науки і практики трудового права. Зазначається, що індивідуальні трудові відносини складають ядро предмета трудового права і з їх існуванням пов’язується існування інших відносин, які охоплюються предметом трудового права (відносини, тісно пов’язані з трудовими). Досліджуються передумови виникнення індивідуальних трудових правовідносин. Аналізується фактичний стан правового регулювання індивідуальних трудових відносин в Україні. Визначається понятійний апарат інституту індивідуальних трудових правовідносин. В дисертації отримали подальший розвиток теоретичні напрацювання вчених щодо інституту трудового договору. Обґрунтовуються конкретні пропозиції і рекомендації по удосконаленню трудового законодавства та правозастосовчої практики в сфері регулювання індивідуальних трудових відносин.

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, висловлені пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює індивідуальні трудові відносини. Основні з них:

1. Індивідуальні трудові відносини складають ядро предмета трудового права. З їх існуванням пов’язується існування інших відносин, які охоплюються предметом трудового права (відносини, тісно пов’язані з трудовими).

2. Відносини, тісно пов’язані з трудовими, можна згрупувати в такі групи: відносини, які передують трудовим; відносини, які виникають і розвиваються паралельно з трудовими; відносини, які випливають з трудових.

3. Індивідуальне трудове правовідношення – це добровільне, вольове, двостороннє, безперервне, врегульоване нормами трудового права відношення, яке виникає між працівниками та працедавцями внаслідок реалізації громадянами України права на працю та укладення трудового договору.

4. Трудовий договір та індивідуальне трудове правовідношення, як результат і наслідок укладення між працівником та працедавцем трудової угоди, явища взаємообумовлені і складають єдине ціле. Можна навіть сказати, що трудовий договір – це індивідуальне трудове правовідношення в статиці, а індивідуальне трудове відношення – це трудовий договір в динаміці. Однак необхідно розрізнювати поняття “трудовий договір” і “індивідуальне трудове правовідношення”. Ця різниця полягає у наступному: трудовий договір - це угода, тобто юридичний акт, а індивідуальне трудове правовідношення - це правовий зв'язок, який виникає на підставі трудового договору.

5. За юридичною природою трудовий договір є договором про працю між роботодавцем і найманим працівником. Трудовий договір - універсальна модель найму. Будь-який працівник здає в найом власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність до праці.

6. Трудовий договір - це об’єктивовані у вигляді взаємопов’язаних прав та обов’язків наміри сторін діяти відповідно до встановлених у ньому основних і додаткових умов та трудового законодавства України.

7. Правовідношення завжди реальне (персоніфіковане) суспільне відношення, врегульоване нормами права, яке існує між конкретними соціальними суб’єктами.

8. Поняття “суб’єкт правовідношення” і “учасник правовідношення” характеризують соціального суб’єкта тільки як сторону певного конкретного суспільного відношення, врегульованого нормами права. А тому вони є тотожними, синонімічними, такими, що характеризують одне правове явище, один з елементів правовідношення.

9. Суб’єкти трудового права та суб’єкти (учасники) індивідуальних трудових правовідносин співвідносяться як ціле і частина. Поняття “суб’єкти трудового права” має загальний характер, а “суб’єкти індивідуальних трудових правовідносин” – конкретний.

10. Суб’єктами індивідуальних трудових правовідносин є працівник та роботодавець.

11. Статус працівника набувають особи, які реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору з тим чи іншим роботодавцем.

12. Слід розрізняти фактичну здатність до праці та здатність до праці як правову категорію, тобто трудову правосуб’єктність. Перша виникає набагато раніше другої, визначає і лежить в її основі.

13. Суб’єктом індивідуальних трудових правовідносин особа стає не з моменту виникнення у неї фактичної здатності до праці, а з появою здатності до праці як правової категорії, тобто трудової правосуб’єктності.

14. Трудова правоздатність особи передує її трудовій дієздатності і є необхідною передумовою виникнення останньої. Трудова правоздатність існує з моменту народження особи. З моменту виникнення означених в законі юридичних фактів настає трудова дієздатність. З цього часу і трудова правоздатність, і трудова дієздатність існують одночасно і є складовою єдиного поняття “трудова правосуб’єктність”.

15. Трудова правосуб’єктність працівника - це здатність і можливість особи бути суб’єктами трудових правовідносин (абсолютних і відносних) та набувати своїми діями права і обов’язки, пов’язані з вступом у ці правовідносини.

16. Роботодавцем може бути фізична або юридична особа, яка володіє трудовою правосуб’єктністю. Трудова правосуб’єктність роботодавця-фізичної особи виникає по досягненню нею повноліття та при наявності дієздатності. Трудова правосуб’єктність роботодавця-юридичної особи виникає з моменту державної реєстрації.

17. Механізм правового регулювання індивідуальних трудових відносин слід визначити як систему послідовно організованих юридичних засобів (явищ) за допомогою яких і досягаються цілі даного різновиду правового регулювання.

Публікації автора:

1. Сичов Д.В. „Трудовий договір як підстава виникнення індивідуальних трудових відносин” // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – №25. – с.387-393.

2. Сичов Д.В. „До питання трудової правосуб’єктності”// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – №27. –с.386-391

3. Сичов Д.В. „Особливості та ознаки трудових правовідносин в сучасних умовах розвитку суспільства” // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – №28. –с.299-305.

4.Сичов Д.В „До поняття індивідуальних трудових правовідносин”// Право і безпека. – Харків, 2004. №31. – С.156-159.

5. Сичов Д.В „Шляхи удосконалення правового регулювання індивідуальних трудових правовідносин”// Право і безпека. – Харків, 2004. №33. – С.140-143.