Анотація до роботи:

Сергєєв С.О. Правове регулювання фіскальних правовідносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2007.

Дисертацію присвячено аналізу та вирішенню організаційно-правових проблем фіскальних правовідносин між податковими органами та платниками податків. З’ясовуються сутність, зміст та особливості фіскальних правовідносин. Здійснюється історико-правовий аналіз виникнення та розвитку фіскальних відносин. Аналізується сучасна податкова політика в Україні, її вплив на фіскальні відносини. Досліджуються особливості правового регулювання фіскальних відносин в Україні. Надається загальна характеристика податкам та іншим обов’язковим платежам, як предмету фіскальної діяльності податкових органів. Аналізується правовий статус суб’єктів фіскальних правовідносин. Визначається місце методів переконання та примусу в організації фіскальних взаємовідносин між податковими органами та платниками податків. Характеризуються способи забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин. Формулюються пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів із зазначених питань.

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання фіскальних правовідносин в Україні.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

з теоретичних питань:

1. Фіскальні правовідносин визначено як суспільні відносини, врегульовані нормами податкового права, які складуються між податковими (контролюючими) органами та платниками податків з приводу сплати останніми обов’язкових платежів до бюджетів та до державних цільових фондів.

2. Змістом фіскальних правовідносин є дозволена поведінка однієї сторони - податкового органу і належна поведінка іншої сторони - платника податків, тобто суб’єктивні права та обов’язки сторін цих відносин.

3. Податкову політику визначено як один із напрямків державної фінансової політики, систему основних цілей, принципів, завдань, форм та методів оподаткування які спрямовані на вдосконалення правового регулювання податкових правовідносин між податковими (контролюючими) органами та платниками податків щодо сплатити останніми до бюджетів або державних цільових фондів відповідних суму коштів у порядку та у строки, визначені податковим законодавством, налагодження партнерських відносин між ними.

4. Фіскальна діяльність має правовий характер, так, як: по-перше, нормативно-правовими актами врегульовані порядок організації та діяльності її суб’єктів, тобто податкових органів та їх посадових осіб; по-друге, визначено форми та види фіскальної діяльності; по-третє, за допомогою правових норм здобувають юридичне закріплення правовий статус суб’єктів щодо здійснення фіскальної діяльності, зв’язки між суб’єктами та об’єктами фіскальної діяльності, система заходів юридичного примусу в інтересах забезпечення ефективної фіскальної діяльності.

5. Правове регулювання фіскальних відносин визначено як сукупність різних форм та методів юридичного впливу держави за допомогою нормативно-правових актів та інших засобів юридичної техніки на суспільні відносин, які виникають з приводу справляння до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

6. У широкому розумінні предмет фіскальної діяльності можна визначити як матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки. Тобто, це доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші. У вузькому розумінні - це податки, збори (обов’язкові платежі).

7. Правовий статус суб’єктів фіскальних правовідносин визначено як передбачену у нормативно-правових актах систему їх обов’язків, прав та відповідальності.

8. До суб’єктів фіскальних правовідносин віднесено: 1) державу, яка акумулює податкові надходження, здійснює законодавче регулювання фіскальної системи; 2) органи місцевого самоврядування;
   3) податкові (контролюючі) органи, які забезпечують дотримання законодавства про податки, облік платників, здійснюють контроль і забезпечують правильність обчислення та своєчасність і повноту сплати податкових платежів до бюджету; 4) платників податків, які згідно із чинним законодавством зобов’язані сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі); 5) суб’єктів, які сприяють сплаті податків та зборів.

9. Переконання, як метод впливу у сфері фіскальних правовідносин визначено як систему виховних, роз’яснювальних та заохочувальних заходів правового і не правового характеру, які застосовуються працівниками податкових (контролюючих) органів з метою формування у платників податків розуміння чіткого виконання законів та інших правових актів в сфері оподаткування.

10. В практичній діяльності органів податкової служби метод переконання реалізується в різних формах, як то: а) правове виховання;
    б) постійне інформування населення про зміни в податковому законодавстві та відповідних підзаконних нормативно-правових актах;
    в) агітаційно-роз’яснювальна робота серед населення; г) застосування заходів заохочення до добросовісних платників податків; д) робота з правопорушниками, особами з так званих груп ризику; є) поширення та популяризація передового досвіду боротьби з податковими порушеннями.

11. Державний примус у сфері справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) визначено як систему встановлених законодавством України заходів попереджуючого, припиняючого і караючого характеру, які застосовуються до осіб, визначених законом платниками податків.

12. Забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин досягається за допомогою трьох способів: 1) юридичної відповідальності; 2) контролю; 3) нагляду.

з удосконалення правового регулювання фіскальних правовідносин:

1. Вважаємо доцільним, ст.1 чинного Закону України „Про систему оподаткування” доповнити поняттям „система оподаткування”, під якою пропонуємо розуміти сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів), які вносяться платниками податків до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

2. У чинному Законі України „Про систему оподаткування” необхідно закріпити розподіл податків на прямі та непрямі, шляхом передбачення їх вичерпного переліку.

3. На нашу думку, ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” слід доповнити такими обов’язками платників податків, як: ставати на облік в органах державної податкової служби України в порядку, передбаченому чинним законодавством та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами; подавати до податкових (контролюючих) органів відповідно до чинних нормативно-правових актів з питань оподаткування декларації інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків; виконувати законні вимоги податкових (контролюючих) органів щодо усунення виявлених порушень; у порядку та в строки повідомляти орган податкової служби про відкриття та закриття розрахункового та (або) іншого рахунка в банківських установах.

4. Перелік приведених у ст.10 Закону України „Про систему оподаткування” прав платників податків слід доповнити такими, як:
   1) право на отримання консультації з питань застосування податкового законодавства; 2) право на особистий прийом; 3) право одержувати безоплатну інформацію про податки, збори та інші обов’язкові платежі;
   4) право на податковий компроміс, яке полягає у наданні відстрочки, розстрочки або часткового списання податкового боргу для сумлінних платників податків; 5) право на відшкодування за рахунок коштів державного бюджету збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб податкових органів; 6) право платника податків представляти свої інтереси в органах державної податкової служби безпосередньо або через уповноваженого чи законного представника; 7) право на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку працівників податкових органів.

5. Необхідно розробити та прийняти Закон України про пільги платникам податків (назва умовна), в якому будуть визначені пільги, що надаються фізичним і юридичним особам на території України щодо сплати податків.

6. У чинному Законі України „Про державну податкову службу в Україні” слід передбачити окрему статтю за назвою „Обов’язки органів державної податкової служби”, до яких слід віднести: здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі; здійснення контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; облік платників податків, інших платежів; ведення обліку надходжень податків, інших платежів; попередження та припинення податкових правопорушень, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення податкового законодавства; повідомлення правоохоронних органів про факти вчинення (підготовки) правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції; надання роз’яснень з питань оподаткування; затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків; розроблення основних напрямків, форм і методів проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства; прогнозування та аналіз надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень.

7. Необхідно розробити та прийняти Програму податкової політики на 2005-2010 рр., в якій: 1) сформулювати поняття податкової політики;
   2) визначити її: мету, принципи, завдання, форми та методи реалізації;
   3) окреслити очікувані результати; 4) визначити напрямки податкової політики; 5) передбачити етапи реалізації Програми та відповідальних осіб за її виконання. Крім того, вважаємо доцільним було б створення Координаційного комітету з реалізації передбачених Програмою податкової політики на 2005- 2010 рр. заходів у складі Державної податкової адміністрації України. Цей Координаційний комітет має бути відповідальним за впровадження (реалізацію) Програми в життя, проведення спеціальних економічних досліджень, моніторингу та оцінки Програми. До складу цього органу повинні увійти, на пропорційній основі, як представники державних податкових (контролюючих) органів, так і представники суб’єктів господарської діяльності, тобто платники податків.

Публікації автора:

1. Сергєєв С.О. Правовий статус платників податків як суб’єктів фіскальних правовідносин // Право і безпека. – 2005. – №4/2. – С.103- - 105.

2. Сергєєв С.О. Методи переконання та примусу у фіскальних правовідносинах між податковими органами та платниками податків // Право і безпека.. – 2005. – №4/5. – С.99- - 103.

3. Сергєєв С.О. Способи забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2005. - Вип. 30. – С.182-188.

4. Сергєєв С.О. Податки та інші обов’язкові платежі, як предмет фіскальної діяльності податкових органів // Право і безпека.. – 2006. – №5/5. – С.130- - 135.

5. Сергєєв С.О. Правовий статус суб’єктів фіскальних правовідносин // Форум права. – 2007. - №2. – С.185-188 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:www.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07ssosfp.pdf.