Проведене дослідження правового регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та отримані на його основі результати спрямовані на вдосконалення вітчизняного законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає у визначенні напрямів удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з державною реєстрацією у сфері підприємництва, для більш ефективного здійснення господарської діяльності. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права. На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки: 1. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців має наступні ознаки: це здійснення реєстраційних дій, передбачених Законом; це засвідчення факту створення чи припинення юридичної особи або факту придбання чи позбавлення статусу підприємця фізичною особою, що має правоутворююче або правоприпиняюче значення; це засіб реалізації права на підприємницьку діяльність та засіб забезпечення державного впливу на сферу підприємництва, що вказує на наявність як приватного, так і публічного характеру відносин державної реєстрації. 2. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності базується на таких принципах, що відображають характерні риси відносин у цій сфері: законність, достовірність, єдність, гласність (відкритість), публічність, які доцільно закріпити в Законі про державну реєстрацію 3. Інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності – це сукупність норм, що регулюють відносини щодо організації підприємницької діяльності між заявниками та державними реєстраторами, під час здійснення останніми реєстраційної діяльності. Вказані відносини поділяються на три види відокремлених відносин: реєстрація створення суб’єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу-підприємця; реєстрація припинення юридичної особи-суб’єкта підприємництва та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб’єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб’єктним складом. 4. Моментом завершення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, вважається передача відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування 5. Необхідно внесення доповнень та змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, зокрема: у ст.1 Закону ввести поняття «заявник» і конкретизувати це поняття; у ч.1 ст.19 Закону слід зазначити строк, протягом якого виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати державному реєстратору заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі; доповнити ст. 20 Закону про державну реєстрацію наступною частиною: «Неправомірна відмова у наданні відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, за винятком відомостей, доступ до яких обмежений відповідно до цієї статті, не допускається»; доповнити ст. 47 Закону про державну реєстрацію підставою відмови у державній реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, наступного змісту: «неподання разом з установчими документами передавального акту або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється»; сформулювати норму (ст. 30 Закону) щодо правоохоронного засобу в імперативній формі, а саме: «Відмова у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи допускається лише за підставами, встановленими частиною першою статті 27 цього Закону»; у ч. 2 ст. 38 Закону вказати вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи; конкретизувати в ч. 1 ст. 44 Закону про державну реєстрацію та доповнити таким змістом: незакінчення одного року з дня прийняття судом рішення про визнання фізичної особи банкрутом у зв'язку з неможливістю задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані з раніше здійснюваною нею підприємницькою діяльністю, або рішення про припинення в примусовому порядку її діяльності як підприємця, або незакінчення терміну, на який цю особу за вироком суду позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю; доповнити ст.45 Закону частиною десятою, де передбачити, що відмова у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, допускається лише за підставами, встановленими в ч.1 ст.44 Закону. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, пропозиції щодо удосконалення інституту державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності будуть сприяти оптимізації господарського законодавства та підвищенню ефективності правозастосування. | 