Аналізуючи правове регулювання банківських відносин у Чехії та Словаччині викладемо висновки в двох площинах: перша – стосуватиметься оцінки правових аспектів регулювання банківських відносин у Чехії, Словаччині та Україні; друга – виробленню пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання банківських відносин в Україні. У висновках вміщені основні положення, що випливають з проведеного дослідження, заходи по вдосконаленню законодавства у зв’язку з фінансово-кредитною реформою, яка проводиться в Україні, визначаються перспективні напрями подальшого дослідження проблем, що розглядалися у роботі. У цьому плані відзначаємо такі особливості фінансово-кредитної реформи в країнах Центральної Європи: 1. З прийняттям у 1985 р. Білої книги Європейським співтовариством і Акту про єдину Європу, в ЄС сформувався єдиний внутрішній ринок. Зміни в законодавстві, які настали після утворення суверенної Словацької Республіки та Чеської Республіки, пов’язані з формуванням єдиного внутрішнього ринку ЄС. Вони торкнулись також і галузі банківського права. Зміни надають сталість не тільки вільному обігу капіталу, але й свободу дії банківським установам та вільне підприємництво в банківській діяльності. Але слід відмітити, що першочерговим джерелом для побудови банківського права та сектору в Словацькій Республіці та Чеській Республіці є норми Білої книги, які встановлюють такі базові принципи, як вільний обіг капіталу і вільні відносини установ. 2. Аналізуючи банківські системи України, Чеської Республіки та Словацької Республіки, відзначимо, що провідні місця в них займають Національні банки, які є найважливішими органами держави із спеціальним статусом, яким Конституція та відповідні закони делегували владні повноваження із повною відповідальністю за забезпечення стабільності національної валюти і організацію банківської діяльності. Центральні банки у країнах Центральної Європи не входять до жодної з трьох класичних гілок державної влади. Свою діяльність вони здійснюють на засадах організаційно-структурної незалежності та економічної самостійності, а саме: з компетентною, фінансовою та адміністративною незалежністю. Види незалежності проявляються в юридичній формі створення та діяльності Національного банку, – в тому що Центральний банк є самостійною юридичною особою, з незалежними відносинами між ним та органами державної влади. Це не означає, що центральний банк знаходиться поза виконанням державних завдань. Його законний обов’язок полягає в підтримці економічної політики влади, і ця підтримка має макроекономічний характер – забезпечення цінової стабільності в Чехії та Словаччині, а в Україні – забезпечення стабільності національної грошової одиниці. 3. Особливими державними установами, які здійснюють державний контроль за діяльністю банківської системи в Словаччині виступає – Міністерство фінансів, в Чехії – Вищий контрольний уряд, а в Україні – Національний банк (який за законом ввібрав в себе повноваження банківського нагляду та контролю і повноваження державного контролю). Державний нагляд забезпечує контроль за дотриманням законів та загальнообов’язкових нормативних актів, які видав центральний банк, а також контроль за виконанням заходів, прийнятих органом державного нагляду. 4. Законодавці Словаччини та Чехії, як і в країнах ЄС, виходять з того, що саме консолідований нагляд може дати правдиву та чітку картину фінансового стану кредитних інститутів, і що саме консолідований нагляд повною мірою відповідає як цілям створення єдиного внутрішнього банківського і фінансового ринку, так і цілям захисту інтересів вкладників кредитних інститутів. Виходячи з цього та на підставі Директиви 83/350/ЕЕС про нагляд за кредитними інститутами на консолідованій основі та Директиви 92/30/ЕЕС від 6 квітня 1992 р. про нагляд за кредитними інститутами на консолідованій основі, були прийняті зміни до Закону “Про банки”, які вводять правовий інститут “консолідованого нагляду” в банківські відносини. Зміст консолідованого нагляду полягає в тому, що фінансове становище кредитного інституту оцінюється не на основі його власної фінансової звітності, а на основі фінансової звітності (фінансового становища) усієї групи підприємств, у яку входить кредитний інститут (тобто проводиться фінансовий аналіз діяльності суб’єктів господарювання, які створили банк, яких створив банк і самої банківської установи). З цією метою інформація, яка міститься у фінансовій звітності всіх окремо взятих підприємств, що входять у групу, комбінується в консолідований фінансовий звіт. Консолідована фінансова звітність повинна дати об'єктивне уявлення про доходи, витрати і фінансовий стан підприємств, що входять у конкретну групу, і групи в цілому. 5. Міжнародно-правові норми, зокрема Перша та Друга координаційна банківська директива (норми Європейського Союзу) та закони Чеської Республіки і Словацької Республіки, дають визначення поняттю “банк” як підприємства, бізнес якого складається з прийняття від невизначеного кола осіб депозитів чи інших засобів, із зобов'язанням їх повернення та надання кредитів за свій рахунок. Визначення ґрунтується на класичному праві континентальної Європи – понятті банку як організації, що здійснює свою діяльність у сфері прийняття внесків і торгівлею залученими коштами, тобто наданням кредитів, у тому числі й за рахунок залучених фінансових ресурсів, засобів вкладників. 6. У рамках правил ліквідності на банк покладається обов’язок – постійно складати плани у випадку наявності обставин, які загрожують ліквідності банку. Одночасно банк повинен призначити керівного працівника, який відповідає за пропозиції і реалізацію політики ліквідності, враховуючи діючий стан ліквідності банку, моніторинг розвитку, пропонування щоденних рішень у цій сфері, за дотримання управління ліквідністю із спрямуванням на виявлення необґрунтовано великих резервів готівкою або інших ліквідних активів, які можуть спричинити банкові витрати. Комерційний банк повинен кожного кварталу представляти банківському нагляду звіт про ліквідність. 7. У Чеській Республіці та Словацькій Республіці побудовано банківські системи, в яких суб’єктами другого рівня виступають, як комерційні банки, що створені (зареєстровані та ліцензовані) на території Чехії чи Словаччини відповідно, а також іноземні банки, які здійснюють свою діяльність опосередковано (через відкриті філіали та представництва) і з 01 травня 2004 р. безпосередньо (шляхом надання різних видів банківських операцій на території вищезазначених країн). 8. У Чехії та Словаччині були створені Банки застави та розвитку як державні грошові установи Міністерства фінансів, основною метою яких є розвиток та підтримка виникнення малого підприємництва, передусім, категорії малих та середніх підприємств. Метою засновника було прагнення, щоб ця грошова установа, одержуючи банківські поручительства та наданням інших форм підтримки, полегшила підприємцям доступ до фінансових джерел. 9. Створення Консолідованого банку як фінансової установи, що заснована з метою вирішення питань із проблемними кредитами, які надані банками на постійне поповнення резервів державним підприємствам. Функцією консолідованого банку було розширення належних до сплати “старого блоку кредитів” та оздоровлення кредитного портфелю банків, які взяли на себе (виступили правонаступниками) неповернуті державними підприємствами заборгованості. Консолідований банк до 2001 року – це державна фінансова установа, до пріоритетів якої належить забезпечення повернення кредитів та допомога при вирішенні проблем економіки на підставі рішення держави. Його діяльність не базувалась на комерційній основі. Досвід правової реформи в Чехії та Словаччині, особливо на сучасному етапі, дає можливість зробити науково-практичні рекомендації (пропозиції) щодо підвищення рівня фінансово-кредитної реформи в Україні, а саме: 1. У зв’язку з наявністю в країнах Європи (Німеччина, Австрія, Швеція) та Америки (США та Канада) розгалуженої складної централізованої дворівневої банківської системи, де перший рівень займає не тільки Центральний банк, але й інші державні фінансові інститути, розподілити повноваження Національного банку України між декількома інститутами, наприклад: інститутом управління державними банками, інститутом друку національної валюти, інститутом банківського аудиту та Національним банком України. 2. Вважаємо за необхідне в ст. 99 Конституції України та Законі України “Про Національний банк України” змінити завдання Національного банку. Оскільки не вірним для країни, на думку дисертанта, в даний час є ведення політики по забезпеченню стабільності національної грошової одиниці, так як сучасна економічна теорія наголошує на інфляційному нахилі сучасної економічної політики. Йдеться про те, що уряди країн намагаються стимулювати зростання випуску продукції в короткотерміновому періоді, чим створюється додаткова інфляція. Органи грошово-кредитного регулювання повинні протистояти цьому, забезпечуючи стабільність цін. Тому необхідно змінити основну функцію НБУ з – забезпечення стабільності національної грошової одиниці, на – забезпечення цінової стабільності в державі. 3. Внести доповнення до Закону України “Про Національний банк України”, шляхом імплементації норм країн ЄС щодо інституту “консолідованого нагляду”, а саме: уповноважити НБУ проводити консолідовані перевірки банківських установ, а не тільки приймати консолідовані звіти комерційних банків, – це дасть правдиву та чітку картину фінансового стану державних і комерційних банків та повною мірою буде відповідати, як цілям створення єдиного внутрішнього банківського і фінансового ринку, так і цілям захисту інтересів вкладників та кредиторів. 4. З метою недопущення “злиття” різних гілок влади та виникнення корупції, ввести заборону на суміщення посад члена Ради Національного банку України з роботою на керівних посадах у комерційних банках, з державною службою (в будь-яких держаних органах) та посадою депутата, у тому числі на громадських засадах. 5. Прийняти Закон України “Про Банк розвитку”, яким створити Банк розвитку як акціонерний банк (з частиною державної власності), основною метою якого буде сприяння розвитку та підтримання виникнення малого підприємництва, передусім категорії малих та середніх підприємств. 6. Реорганізувати державні банки – Ощадний банк України та Укрексімбанк, в комерційні банки, створивши централізовану банківську систему на зразок систем країн Європи, де другий рівень займають комерційні банки. 7. З метою формування єдиного внутрішнього ринку Україною з країнами ЄС, внести зміни до Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо введення в коло суб’єктів банківських відносин філій та представництв закордонних банків, з обов’язковою їх реєстрацією Національним банком України. | 