Оскільки у обсязі дисертаційного дослідження неможливо здійснити повний аналіз всього комплексу питань, пов’язаних із здійсненням валютних операцій в Україні, зокрема, їх цивілістичного аспекту - автор зосередив увагу лише на фінансово-правовому режимі здійснення валютних операцій. Як свідчать результати роботи, в Україні створено суворий режим обмежень валютних операцій, запроваджено їх ліцензування, обов’язковий продаж іноземної валюти та багато інших інструментів впливу. Держава здійснює валютне регулювання з метою упорядкування валютних відносин, спрямування їх для задоволення загальнодержавних потреб, а також потреб суб’єктів підприємництва. З цією метою вона використовує певні інструменти валютного регулювання, режим обмежень валютних операцій, застосовуючи при цьому заходи нормативно-правового регулювання та індивідуального впливу. Необхідність здійснення валютного регулювання обумовлюється роллю держави за умов ринкової економіки, яка певною мірою потребує єдиного централізованого начала, узгодження питань, які ринок не у змозі розв’язати самостійно. Ефективним засобом регулювання валютних відносин є валютна політика, яку мають здійснювати як вищі органи державної влади, так і Національний банк України. Вважаємо, що основоположний документ про напрями грошово-кредитної політики повинен прийматися вищим органом законодавчої влади держави у вигляді розгорнутого акту, як, наприклад, Основні напрями бюджетної політики. Проведене дослідження у цілому засвідчує, що сучасний стан правового регулювання валютних операцій в Україні характеризується переважно негативними рисами, такими як: 1) абсолютна кількісна та об’ємна перевага у загальному масиві джерел законодавства підзаконних нормативних актів, головним чином - нормативно-правових актів НБУ, до яких у свою чергу постійно вносяться зміни та доповнення, що іноді є досить суттєвими та несподіваними; 2) відсутність системного та науково обґрунтованого підходу до правової регламентації валютних відносин. Прогалини та колізії, що обумовлені цим, з одного боку, зменшують ефективність валютного регулювання і зводять нанівець окремі успіхи у цій царині, а з іншого боку - заважають нормальній діяльності фізичних та юридичних осіб, насамперед - у сфері господарювання; 3) очевидне відставання норм законодавства, якими регулюються валютні відносини, від розвитку економічних процесів у державі та розвитку суміжних галузей права: конституційного, цивільного тощо. Наразі існує потреба у вдосконаленні системи нормативно-правових актів з питань валютного регулювання, прийнятті відповідного закону, систематизації валютного законодавства, зокрема, шляхом поглинання новими кодифікованими актами дрібних, виділенні в окремих актах груп питань, розширенні законодавчої основи валютно-правового регулювання тощо, у зв’язку з чим є сенс насамперед переглянути деякі положення чинного законодавства з метою їх вдосконалення і лише потім проводити заходи по впорядкуванню нормативно-правових актів НБУ. Йдеться головним чином про необхідність послідовного впровадження вищих принципів права у правовому регулюванні банківських відносин, недопущення навіть окремих випадків їх порушення, неприпустимості керування при здійсненні правового регулювання банківських і валютних відносин лише міркуваннями економічного характеру, ігноруючи при цьому обставини правового характеру. Більш конкретно висновки з цього приводу сформульовані у трьох розділах роботи. Найбільш загальною пропозицією є прийняття основного акту валютного законодавства у формі Закону про валютне регулювання та валютний контроль. У проекті цього документу пропонується врахувати пропозиції, що пролунали у роботі, зокрема, щодо визначення ключових понять валютного права, врегулювання на рівні закону основних правових засад та принципів функціонування валютного ринку України, зміцнення набору основних інструментів валютного регулювання, механізму їх впровадження та оперативного перегляду, виділення основних засад процесуального порядку роботи органів управління, зокрема, порядку надання ліцензій на здійснення валютних операцій, чіткого визначення порядку, підстав та юридичного значення генеральних та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій тощо. Виходячи із питань, розглянутих у роботі, пропонуємо таку структуру Закону України «Про валютне регулювання і валютний контроль»: Розділ перший «Загальні положення», що включатиме у себе глави (підрозділи) «Визначення термінів», «Мета та завдання Закону», «Сфера застосування Закону», «Правовий статус учасників валютних правовідносин (резидентів та нерезидентів)», «Повноваження державних органів у сфері валютного регулювання у сфері валютного регулювання», «Функції уповноважених банків та інших фінансових установ при здійсненні контролю за операціями своїх клієнтів», «Застосування міжнародного законодавства та законодавства інших країн у валютних відносинах». Розділ другий «Основні засоби державного регулювання валютних операцій», який має включати у себе такі глави: «Ліцензування валютних операцій», «Обов’язковий продаж валюти», «Валютний курс», «Ліміт валютної позиції», «Порядок запровадження та здійснення інших засобів валютного регулювання». Розділ третій слід назвати «Організація торгівлі іноземною валютою на валютному ринку України (основні положення)» та включити до нього глави «Поняття і структура валютного ринку України», «Учасники валютного ринку», «Основні принципи торгівлі іноземною валютою», «Порядок торгівлі іноземною валютою на території України». Четвертий розділ має бути присвячений порядку здійснення розрахункових валютних операцій, п’ятий – основним засадам здійснення валютного контролю, а шостий - відповідальності за порушення законодавства про валютне регулювання. |
