Системний аналіз нормативно-правових актів України і зарубіжних країн, що врегульовують бюджетні правовідносини, визначають заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, та наукової літератури, присвяченої питанням юридичної відповідальності, фінансовим правовідносинам, дозволив зробити певні теоретичні висновки та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства: 1. Визначення поняття “бюджетне правопорушення”, що дається у Бюджетному кодексі України, є неточним. На основі аналізу стадій бюджетного процесу автором запропоновано власне визначення. 2. Проаналізувавши всі зазначені в чинному законодавстві України бюджетні правопорушення та врахувавши неврегульовані нормами права правопорушення, що існують у сфері бюджету, автор пропонує класифікувати бюджетні правопорушення: залежно від стадій бюджетного процесу, на яких вони вчиняються; залежно від специфіки суб’єктного складу правопорушення; за сферою виникнення; за характером правових приписів, що порушуються; залежно від наслідків; залежно від безпосереднього об’єкта; за ступенем суспільної небезпеки. 3. Поняття “неефективне використання бюджетних коштів” вимагає роз'яснення з метою забезпечення правильного застосування на практиці правової відповідальності. Неефективно використані бюджетні кошти – це ті бюджетні видатки, які були необов'язковими (без здійснення яких можна було обійтися) при наданні (придбанні) необхідних суспільству за строками, якістю та кількістю товарів (робіт, послуг). 4. Оскільки правопорушення є підставою відповідальності, існує необхідність законодавчого закріплення поняття “фінансове правопорушення”. На даний час законодавчо закріплено поняття “бюджетне правопорушення” та “податкове правопорушення”, які практично є різновидами фінансового. 5. Наше законодавство не містить вичерпного переліку органів, що уповноважені накладати фінансово-правові санкції за порушення фінансового законодавства. У свою чергу встановлення такого переліку в одному нормативному акті сприяло б більш чіткому їх застосуванню. 6. Глава 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій передбачені правопорушення у бюджетній сфері, має назву “Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності”. Враховуючи шкідливість фінансових правопорушень, їх доцільно виділити окремою главою. 7. Розділ 7 Кримінального кодексу України, в якому містяться статті, що визначають бюджетні правопорушення, за які наступає кримінальна відповідальність має назву “Злочини у сфері господарської діяльності”. На нашу думку, протиправні діяння, які визначені статтями 210 та 211 даного нормативного акта не зовсім посягають на господарську діяльність, отже доцільно їх виділити в окрему главу. 8. Потребує внесення відповідних змін і доповнень Бюджетний кодекс України. У ньому необхідно: – закріпити визначення понять “розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня”, “одержувачі бюджетних коштів”; – змінити назву статті 112 “Відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування” на “Наслідки порушення бюджетного планування органами місцевого самоврядування”; – конкретизувати суб’єктів бюджетних правопорушень, не посилаючись на загальну фразу “учасники бюджетного процесу”; – внести повний і вичерпний перелік бюджетних правопорушень; – встановити конкретні терміни доведення прогнозних показників економічного та соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць до органів виконавчої влади нижчого рівня; – передбачити відповідальність за бюджетні правопорушення, що вчиняються на першій стадії бюджетного процесу; – встановити дату початку першого читання та міри відповідальності до осіб, які готують проект до першого читання, а також терміни подачі проекту закону про Державний бюджет на друге читання. Така чіткість забезпечить своєчасність переходу проекту з одного етапу в інший; – встановити відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення термінів розгляду і прийняття рішень про місцеві бюджети або прийняття рішень, які не відповідають положенням закону про Державний бюджет України, Бюджетного кодексу України тощо; – визначити випадки, в яких повинна подаватися оперативна звітність про виконання Державного бюджету України, органи, що мають право вимагати її подання, порядок та строки подання; – встановити порядок подання оперативної та місячної звітності про виконання місцевих бюджетів; – встановити чіткий термін розгляду звітності про виконання відповідних бюджетів Верховною Радою України та місцевими радами відповідальність за його порушення; – в окремій статті закріпити перелік фінансово-правових санкцій, які можуть бути застосовані до порушників бюджетного законодавства; – окреслити коло суб’єктів, до яких може бути застосований такий захід впливу, як призупинення бюджетних асигнувань; – передбачити такі види правопорушень, як порушення терміну повернення бюджетних коштів, отриманих на зворотній основі, та порушення термінів перерахування плати за користування бюджетними коштами. |