У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання конкретного наукового завдання, що виявляється у дослідженні питань державної підтримки аграрних товаровиробників. У ній досліджено основи державної політики у ціновій, кредитній, бюджетній, регуляторній та інших сферах державного регулювання сільськогосподарської діяльності, розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення. Сформульовані теоретичні положення, практичні висновки спрямовані на розвиток аграрного законодавства. Головні наукові і практичні результати роботи мають теоретичне та прикладне значення та зводяться до наступного: – ринковим умовам притаманне не державне управління, а певний вплив держави на сільськогосподарське виробництво переважно на основі застосування економічних заходів і методів, складником якого є державна підтримка сільського господарства. Сучасна державна підтримка сільського господарства полягає у зміцненні аграрного виробництва, забезпеченні ринкового відтворення продукції рослинництва і тваринництва; – функції державної підтримки сільського господарства – це конкретні дії держави в особі уповноважених органів, що різняться між собою за предметом, змістом урегульованого чинним законодавством впливом суб’єкта на об’єкт; – підтримка державою аграрних товаровиробників має за мету здійснення основних функцій: по-перше, це забезпечення продовольчої безпеки (мається на увазі забезпечення населення продуктами харчування за рахунок власних резервів), яка є важливим складником національної безпеки; по-друге, гарантії стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції аграрними товаровиробниками; по-третє, забезпечення гарантій для товаровиробників, зайнятих у сільському господарстві з урахуванням специфіки останнього, пов’язаної із сезонністю й залежністю від природи, високою вартістю, необхідною інфраструктурою, а також обов’язковою підтримкою родючості грунтів порівняно з вартістю кінцевої сільськогосподарської продукції; – під державною підтримкою сільського господарства слід розуміти законодавчо закріплені організаційні, економічні та правові механізми, завдяки яким аграрним товаровиробникам надається необхідна фінансова допомога державними компетентними органами з метою стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку аграрного ринку й забезпечення продовольчої безпеки населення; – основними складниками державного регулювання сільського господарства виступають певні напрямки роботи відповідних органів держави, які використовують економічні методи, а також здійснюють необхідні організаційні заходи, що й визначає сутність державної підтримки аграрних товаровиробників; це фінансово-кредитна, цінова й організаційно-правова політики держави; – державна підтримка аграрних товаровиробників за своєю сутністю й завданнями, покладеними на неї, повинна провадитися на чітко визначених і всебічно обґрунтованих принципах, як-то: аграрний протекціонізм; законність; узгодженість і взаємодоповнення; гласність; контроль і соціальна спрямованість; – ціна, як юридична категорія, – це правова форма вираження вартості продукції (робіт, послуг), реалізованої суб’єктами господарювання, яка знаходить своє закріплення в законодавчих і локальних актах або ж визначена суб’єктами за взаємною згодою в договорах чи інших обов’язкових для суб’єктів цих правовідносин документах; – цінова політика – це комплекс економічних, юридичних, політичних і соціальних важелів, спрямованих на формування цін у державі; – механізм ціноутворення – це система цілеспрямованих заходів економічного та юридичного впливу суб’єктів ринку (продавців, покупців і держави) на формування цін з метою забезпечення виконання поставленої перед ними мети; – для створення сприятливого середовища щодо впровадження й розвитку лізингу в аграрному секторі необхідно передбачити комплекс заходів по забезпеченню правової бази функціонування лізингової діяльності й у першу чергу розробити і прийняти закон України “Про аграрний лізинг”. |