У дисертації сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення існуючих та запровадження нових засобів формування правової культури особи. Автор акцентує увагу на наступних положеннях. На основі виявленої тенденції державно-правових явищ пропонується визначення правової культури як структурно-складного цілісного утворення, яке включає в себе якісний стан правового життя суспільства, відображеного в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової та правозастосувальної діяльності, правосвідомості та правового розвитку особистості, а також у ступені свободи її поведінки і взаємної відповідальності держави та особистості, що позитивно впливає на суспільний розвиток і підтримання умов функціонування суспільства. Комплексний аналіз чинників формування правової культури дозволив визначити можливість їх урегулювання за допомогою норм права. Доведено, що характер соціально-економічних умов життя особи зумовлює її ставлення до тих галузей права, які регулюють відповідні правовідносини. Визначено завдання, які поставлені перед правовиховним процесом, зокрема формування та розвиток у громадян правових знань у сфері державного управління; виховання поваги до права, принципів законності; вироблення потреб та навичок активного захисту своїх прав. Указано шляхи й засоби формування належного рівня правової культури особи через сприяння позитивним і протидію негативним чинникам формування правової культури особи, а також шляхом цілеспрямованого правовиховного впливу на особу. Автор доводить, що неможливість реалізації закону залежить від ряду факторів: економічних, соціальних, соціокультурних, особистісних, недосконалості самої правової системи. Визначено чинники, які у своїй сукупності призвели до появи стійких тенденцій криміналізації економіки і які необхідно подолати: 1) суттєві прогалини і недосконалість податкового законодавства України, що призводить до ухилення від сплати податків; 2) відсутність реального і надійного механізму захисту іноземних інвестицій; недосконалість системи реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, що створює умови для існування фіктивних підприємств; наявність великої кількості обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності, а відтак, зростання фактів корупції і хабарництва з боку посадових осіб органів державної влади; діяльність підприємств-монополістів, що створює штучні перепони розвитку малого та середнього бізнесу;
Виділено умови, дотримання яких сприятиме підвищенню правової культури особи: 1) у сфері загальнодержавної стратегії: спрямованість державної політики на захист інтересів особистості, вироблення єдиної правової політики, забезпечення добробуту громадян, дотримання Конституції і законів усіма державними органами; 2) у сфері правотворчості: професіоналізація законодавчої діяльності, надання населенню права законодавчої ініціативи, поширення знань в області юридичної техніки, широке публічне висвітлення законопроектної діяльності, посилення юридичної відповідальності за порушення прав і свобод громадян; 3) у сфері правозастосування: ліцензування юридичної діяльності, розвиток судової системи, проведення практичних семінарів для працівників державних органів, створення консультативних рад при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади; 4) у сфері юридичного виховання: підвищення загальної моральності громадян, популяризація правових знань (у тому числі через засоби масової інформації), використання рольових ігор і практичних ситуацій, застосування методів реклами та “public relations”, розвиток сімейного правового виховання; 5) у сфері юридичної науки і юридичної освіти: подальший розвиток наукових досліджень у галузі правової культури, подолання розриву між наукою та практикою, підвищення ефективності вищої юридичної освіти, поглиблення вивчення юридичних дисциплін у неюридичних ВНЗ і загальноосвітніх установах; 6) у сфері громадянського суспільства й особистої ініціативи: розвиток системи громадських організацій, активне відстоювання особистістю своїх прав, боротьба з будь-якими проявами беззаконня і свавілля. Визначено основні завдання сучасної соціальної держави, які необхідно реалізувати для підвищення правової культури громадян: державно-правове регулювання економіки; перерозподіл доходів; захист суспільства від розколу і потрясінь, підтримка соціального миру, захист населення в умовах ринкових відносин; боротьба з бідністю, зниження соціальної нерівності; боротьба зі злочинністю; створення належних умов для набуття широкими верствами населення правових знань.
|