Анотація до роботи:

Пурей М.М. Право на працю в Україні в умовах ринкової економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2003.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу права на працю. В роботі досліджується розвиток права на працю як основного соціально-економічного права людини від ідеї до реального втілення у вітчизняному законодавстві, законодавстві провідних держав з ринковою економікою, міжнародному праві; обгрунтовується позиція щодо розуміння права на працю як елемента загальної правоздатності; розкривається зміст права на працю через положення ст. 43 Конституції України; аналізується основна форма реалізації права на працю – трудовий договір, визначається місце юридичних фактичних складів у механізмі реалізації права на працю; розглядаються деякі питання захисту права на працю в трудових правовідносинах. У результаті дослідження зроблено теоретичні висновки і обгрунтовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері реалізації та захисту права на працю.

У висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання реалізації та захисту права на працю.

Зокрема, проведене дослідження надало можливість сформулювати наступні теоретичні висновки:

1. В історії розвитку законодавчого врегулювання права на працю склалося два різних підходи до змісту цього права: 1) у радянському праві право на працю насамперед прив'язувалося до обов'язку держави надати всім працездатним громадянам роботу; 2) у праві держав з ринковою економікою і міжнародному праві право на працю розуміється передусім як право на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці.

2. Право на працю - це встановлена Конституцією України й іншими нормативно-правовими актами держави рівна можливість кожної людини, яка має фізичну і розумову здатність, працювати, заробляти собі на життя, при цьому, при наявності конкретної ситуації, вільно, на свій вибір виконувати правомірні дії, спрямовані на реалізацію своєї здатності до праці.

3. Право на працю – це елемент правоздатності громадянина. Цьому праву не протистоїть будь-чий конкретний юридичний обов'язок. Можливість домагання до конкретного підприємства, установи, організації з'являється в громадянина лише в тому випадку, коли нормативно визначені умови, при наявності яких у громадянина виникає право, а у власника підприємства, установи, організації чи фізичної особи-роботодавця – обов'язок по прийому на роботу.

4. Зміст права на працю розкривається через положення, які розвивають і конкретизують його, закріплені в нормативно-правових актах. До таких належать і положення ст. 43 Конституції України, в яких закріплені: свобода вибору праці (вибір професії і роду трудової діяльності); заборона примусової праці; право на належні, безпечні і здорові умови праці; право на своєчасне одержання винагороди, причому заробітна плата не може бути нижче встановленого законом мінімального розміру; захист від незаконного звільнення.

5. Трудовий договір є основною формою реалізації права на працю. Характерною відмінністю трудового договору як юридичного факту від інших юридичних фактів є те, що він являється не тільки підставою виникнення трудових відносин, але й угодою про їхній зміст. Трудовий договір є юридичною базою для існування трудових правовідносин і реалізації права на працю. Доти, поки діє договір, функціонують і трудові правовідносини, відбувається здійснення права на працю, звільнення ж припиняє трудові правовідносини і реалізацію права на працю на даному підприємстві, в установі, організації.

6. У цілому ряді випадків право на працю реалізується на підставі складних юридичних фактичних складів, до яких можна віднести направлення на роботу після закінчення навчального закладу, обрання на посаду, конкурсне заміщення посади, призначення на посаду, прийняття-вступ у члени, якщо членство зумовлене обов’язковістю особистої праці та ін. Усі вони становлять собою правомірне волевиявлення, що здійснюється саме з метою реалізації права на працю. Таким чином, трудовий договір не є єдиною підставою реалізації права на працю, але саме трудовий договір виступає як необхідний юридичний факт у механізмі реалізації права на працю, що зумовлює виникнення трудових правовідносин.

7. Реалізація права на працю громадянами України за кордоном здійснюється, як правило, на підставі трудового договору, що укладається безпосередньо з роботодавцем.

8. Свобода працівника при реалізації права на працю в трудових відносинах гарантується його свободою перед укладенням, в період укладення договору, протягом терміну дії договору, безпосередньо при його припиненні. На кожному з вищевказаних етапах існує свій ступінь захисту права на працю. Головним підходом щодо вдосконалення законодавства в сфері захисту права на працю повинно стати вирішення проблеми гармонійного поєднання правових засобів захисту працівника, адекватних новим соціально-економічним умовам, з гарантіями ефективного використання його праці.

На основі дисертаційного дослідження напрацьовані рекомендації та пропозиції з розвитку та вдосконалення законодавства в сфері реалізації й захисту права на працю.

Публікації автора:

1.Пурей М.М. Конкурсне заміщення та призначення державних службовців як передумови реалізації права громадян на працю // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. – Х.: УАДУ ХФ, 2001, №2 (10). – С. 141-147.

2.Пурей М.М. Щодо проблеми визначення співвідношення моменту оформлення трудового договору і моменту виникнення трудових правовідносин // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2002, №1 (12). – С.83-87.

3.Пурей М.М. Захист права на працю при розірванні трудового договору з ініціативи працівника // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002, №3 (14). – С. 135-139.

4. Пурей М.М. Бронювання робочих місць як гарантія реалізації права на працю для громадян, які потребують соціального захисту // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002, №2 (13): У2-х ч. Ч. II. – С. 267-269.

5. Пурей М.М. Права та обов’язки керівників державних підприємств при укладенні трудового договору // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків. – Х.: УАДУ (ХФ), 2000. – С. 202-205.

6. Пурей М.М. Гарантії працевлаштування молоді // Конституція України – гарант розвитку творчих здібностей молоді: Матеріали “круглого столу” 27 червня 2002 р. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. – С. 28 -32.

7. Пурей М.М. Становлення та розвиток права на працю // Україна між минулим і майбутнім: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Київ: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 2002. – С. 80-84.