Анотація до роботи:

Гориславський К.О. Право людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню конституційного права людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань. У роботі сформульовано дефініцію вищезазначеного суб’єктивного права, розкрито його зміст та основні форми, розглянуто основні відмінності між правом на самозахист людини і правом на самозахист громадянина, зокрема осіб, які виконують правоохоронні та правозастосовчі функції.

У дисертації сформульовано концептуальні теоретичні положення та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізму реалізації права людини та громадянина на самозахист життя та здоров’я від протиправних посягань. Запропоновано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює інститут права на самозахист.

У висновках підсумовуються результати дисертаційного дослідження, формулюються загальні теоретичні та практичні рекомендації щодо їх використання для удосконалення реалізації конституційного права на самозахист життя та здоров’я від протиправних посягань. Як найбільш важливі треба визначити такі висновки.

1. Відсутність поняття конституційного права людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань дозволила запропонувати таке поняття. Його можна визначити як надану та гарантовану державою міру можливої поведінки, яка може здійснюватися як в інтелектуальній, так і безпосередньо в фізичній діяльність особи, що виконується з метою відстоювання природних прав людини, які передбачені як внутрішньодержавними нормами, так і міжнародними та базується на засадах права та інших соціальних норм поведінки, що не суперечать правилам загальнолюдського проживання.

2. Підґрунтям відображення відповідних положень Конституції України, які надають особі право самозахисту (ст. ст. 27, 55) стали теоретичні надбання представників філософсько-правової школи природного права, відповідні конституції Французької республіки та США.

3. Конституційне право на самозахист є системно складною соціально-правовою категорією, основу якої складає Конституція України, а її елементи знаходять відображення в базових галузях національного права України.

4. Не можна стверджувати про різний обсяг права на життя і, відповідно до цього, права самозахисту як природних прав, проте, відповідно до наявності в особи певного правового статусу (правового статусу особи, громадянина або наявності спеціального правового статусу), можна говорити про різні можливості реалізації цього права, що можна пояснити, поперед усе, наявністю у громадян спеціального правового статусу, який надано їм державою відповідно до виконуваних нею функцій.

5. Аналіз правового статусу працівників правоохоронних органів України показує, що реалізація права на самозахист життя та здоров’я від протиправних посягань вказаними особами має відмінності, що пояснюється наявністю спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність та відрізняється більш суворою регламентацією. Проте наявність таких спеціальних нормативних актів не може виключати дії загальних, таких як Конституція України, Кримінальний кодекс України.

7. Вивчення основних міжнародних документів, які визначають правові основи застосування особами, які виконують правоохоронні та правозастосовчі функції, та порівняльний аналіз їх з відповідними нормативними актами України показує, що національне законодавство відповідно до цих документів встановлює основні обмеження та принципи застосування ними сили. Проте відповідні положення, що повинні бути гарантіями для прав таких службовців, відображення в національному законодавстві не знайшли.

8. Аналіз реалізації права на самозахист такими службовцями показує, що необхідно: а) створити організаційні умови; б) внести відповідні зміни та доповнення до спеціальних нормативних актів (закріпити, що положення Кримінального кодексу України поширюються на дії таких осіб; закріпити принцип ст. 60 Конституції України): Закону України „Про міліцію”, Закону України „Про Службу безпеки України” та ін.

Публікації автора:

1. Гориславський К.О. Філософсько-правові витоки права на життя та його самозахист людиною // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. – Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті. – 2001. – № 2. – С. 82-91.

2. Гориславський К. Гарантії права людини на самозахист життя та здоров’я // Право України. – 2001. – № 12. – С. 35-38.

3. Гориславський К.О. Історичний аспект виникнення та розвитку права на необхідну оборону // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 2. – С. 212-218.

4. Коваль М.В., Гориславський К.О. До питання про конституційно-правові засади видання та виконання розпорядження чи наказу // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2002. – № 2. – С. 199- 206.

5. Гориславський К.О. Спеціальний правовий статус як гарантія самозахисту життя та здоров’я особам, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2003. – № 1. – С. 21-25.

6. Гориславський К.О. Додаткові межі та гарантії права самозахисту життя та здоров’я для окремих категорій державних службовців // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. – Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті. – 2002. – № 2. – С. 53-62.