У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні конституційно-правового регулювання права людини на достатній життєвий рівень як одного з визначальних елементів побудови в Україні соціальної держави. Головними науковими і практичними результатами цього дисертаційного дослідження є наступні узагальнення, висновки та пропозиції: 1. Соціальною є така держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі приблизно однакових життєвих шансів, можливостей та передумов для самореалізації особистості. Соціальна сутність держави полягає у здатності держави забезпечувати – у процесі свого функціонування і розвитку – задоволення основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, задоволення потреб й інтересів окремих груп індивідів та їхніх спільнот. 2. Центральною ідеєю правового регулювання, яка повинна братися за основу в практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні, має стати захист соціальних прав і соціальна спрямованість державно-владної діяльності, змістом якої є допомога і турбота, у тому разі, коли людина самостійно не може достатньою мірою забезпечувати себе. Від створення всебічних умов для реалізації цього права кожною людиною залежить ефективність соціальної політики держави в цілому. 3. Право людини на достатній життєвий рівень є інтегруючим соціальним правом, яке об’єднує собою не лише усі інші соціальні права в одну цілісну систему, але зумовлює сутність та зміст правового регулювання більшості громадянських та політичних прав. З іншого боку його реалізація також суттєво залежить від реалізації цілої низки інших конституційних прав та свобод. 4. Під конституційно-правовим механізмом забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень слід розуміти систему правових норм, які встановлюють правові основи та порядок досягнення усіма верствами населення та його окремими категоріями достатнього життєвого рівня, а також сукупність державних і недержавних інституцій, на які покладається створення належних умов для досягнення населенням достатнього життєвого рівня, забезпечення такого рівня для непрацездатних та унеможливлення зниження життєвого рівня громадян нижче достатнього, при здійсненні постійного та систематичного контролю як за діяльністю відповідних інституцій, так і за досягнутим життєвим рівнем різних категорій осіб. Зазначений механізм складається з двох блоків – нормативно-правового та організаційно-інституційного. 5. Основними складовими елементами конституційно-правового механізму забезпечення права на достатній життєвий рівень є: 1) система законодавчих актів, які закріплюють соціальні права громадян і, насамперед, право на достатній життєвий рівень; 2) система міжнародно-правових документів, що встановлюють міжнародні стандарти права на достатній життєвий рівень, які підписані і ратифіковані Україною; 3) правові акти державних органів виконавчої влади, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня людини в Україні; 4) спеціальні державні органи та установи, які безпосередньо займаються проблемами забезпечення права на достатній життєвий рівень; 5) система громадських організацій і рухів, покликаних сприяти задоволенню соціальних потреб громадян; 6) цільові програми соціально-економічного розвитку; 7) спеціальні соціальні фонди, що створюються шляхом кооперування матеріальних і фінансових ресурсів державних органів, громадських організацій і рухів, окремих громадян; 6. Необхідно законодавчо встановити співвідношення (пропорції) між розміром прожиткового мінімуму, мінімальною зарплатою, мінімальною пенсією, мінімальною стипендією, мінімальним розміром державної соціальної допомоги та максимальною зарплатою і максимальною пенсією, яку можуть отримувати державні службовці. На думку здобувача, рівень мінімальної зарплати, мінімальної пенсії, мінімальної стипендії, мінімального розміру державної соціальної допомоги не повинен бути нижче прожиткового мінімуму |
