У висновках дисертації викладені найбільш важливі наукові і практичні результати проведеного дослідження, наведено теоретичне узагальнення щодо сутності та правового змісту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. На основі аналізу нормативно-правового матеріалу та спеціальної наукової літератури пропонується формулювання зазначеного права як сукупності закріплених у законі та гарантованих державою юридичних можливостей громадян реалізовувати свої інтереси в екологічно безпечному природному оточенні. 2. Поглиблене вивчення чинного законодавства дозволило зробити висновок, що на сучасному етапі продовжується формування системи правових норм, які регулюють суспільні відносини з охорони, реалізації та захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Сукупність цих норм має всі риси комплексного правового інституту. Суспільні відносини, які виникають у зазначеній сфері, вимагають комплексного правового регулювання, що підтверджується наявністю відповідних правових норм, які належать до різних галузей права (екологічного, цивільного, адміністративного, кримінального й ін.) з перевагою екологічних приписів. 3. Право на безпечне навколишнє природне середовище є складним правом. Його складність міститься в диференціації його об'єкта, що представляє безпечну якість багатьох природних компонентів, що мають свої особливості. На цій основі пропонується класифікація видів зазначеного права, згідно з якою виділяються: право на безпечне атмосферне повітря, право на безпечні земельні ресурси, право на безпечні водні ресурси, право на безпечний рослинний світ і т.д. 4. Сутність об'єкта права, яке досліджується, полягає в якості навколишнього середовища в місці проживання (перебування) громадянина. Тому пропонується перенести центр законодавчої та наукової уваги на визначення регіональних критеріїв безпечності навколишнього природного середовища, аргументується необхідність розробки регіональних нормативів екологічної безпеки з урахуванням кліматичних умов регіону, особливостей природно-територіальних комплексів, адаптаційних можливостей місцевого населення до змін у навколишньому природному середовищі тощо. 5. Право на безпечне навколишнє природне середовище диференціюється і за суб‘єктним складом. На основі аналізу законодавства і науково-правових розробок автором встановлено, що при рівній правоздатності всіх громадян – суб'єктів цього права, конкретні юридичні можливості в сфері його здійснення і захисту для окремих категорій осіб розрізняються в залежності від їх правового і соціального статусу, громадянства, місця проживання і т.п. На цій підставі аргументується доцільність диференційованого підходу до захисту відповідного суб‘єктивного права окремих категорій громадян. 6. В результаті дослідження питань правового забезпечення та реалізації громадянами суб‘єктивного права на безпечне навколишнє природне середовище визнається, що його об‘єм має тенденцію до збільшення, оскільки з розвитком законодавства, приведенням його у відповідність до міжнародних стандартів виникають нові юридичні можливості громадян реалізовувати свої екологічні інтереси. На підставі поєднання в основі зазначеного права індивідуальних та публічних інтересів стверджується також, що найбільш ефективною формою здійснення громадянами права на безпечне навколишнє природне середовище є колективна (громадська) форма реалізації. 7. Особливої гостроти набуває проблема захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. На підставі досконалого розгляду відповідних суспільних відносин та їх правового регулювання робиться висновок, що цивільним законодавством, відповідно до якого за загальним правилом здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров‘ю громадян, не враховуються особливості такої шкоди, заподіяної внаслідок небезпечної дії природних факторів. Тому обґрунтовується доцільність законодавчого визначення механізму відшкодування цієї шкоди саме екологічним законодавством. 8. З метою забезпечення більш ефективного захисту суб‘єктивного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище автором пропонується в спеціальній Постанові Пленуму Верховного Суду України надати правове тлумачення визначення юридичного поняття цього права, його правового змісту та об‘єму, а також роз'яснити громадянам, судовим й іншим правоохоронним органам поняття і види порушення зазначеного права та засоби його захисту. | 