У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі, що виявляється підвищенням ефективності лікування хворих на звичайний псоріаз на підставі встановлення патогенетичної ролі добових, сезонних ендокринних та імунних порушень і використання в комплексній терапії ноотропного та імуностимулюючого препаратів, засобів природного походження. 1. Дослідження функціональної активності епіфіза виявило її зміни у 89,6 % хворих на звичайний псоріаз у стадії сезонного загострення, що проявляються збільшенням в 1,8 разу (р < 0,01) виділення з сечею мелатоніну вдень на фоні нормальної добової екскреції гормону. Інверсію добового ритму і пониження в 1,6 разу (р < 0,01) амплітуди коливань рівня екскреції мелатоніну за добу визначено у хворих на псоріаз у прогресуючій стадії і з поширеним процесом. 2. Вивчення сезонної екскреції мелатоніну встановило порушення продукції гормону у 83,3 % хворих на зимовий тип псоріазу восени і взимку, коли посилюється в 1,3 разу (р < 0,05) добова екскреція і значно збільшується її денна фракція (в 1,8–1,9 разу, р < 0,01). У 70,0 % пацієнтів з літнім типом захворювання добова екскреція мелатоніну навесні підвищується в 1,5 разу (р < 0,05) за рахунок збільшення в 1,8 разу (р < 0,01) екскреції вдень, а влітку посилюється в 1,4 разу (р < 0,05) тільки денне виділення гормону. 3. Аналіз добових ритмів Т- і В-лімфоцитів у хворих на звичайний псоріаз у стадії загострення виявив збільшення відносної кількості клітин у другій половині дня та вночі, при цьому їхній середньодобовий вміст незначно (в 1,1–1,2 разу, р > 0,05) змінюється. Амплітуда коливань рівня Т-лімфоцитів зменшується в 4,6 разу (р < 0,01), В-лімфоцитів не відрізняється від показника у здорових осіб, що дозволяє вважати ритм Т-лімфоцитів менш значимим. 4. Установлено при зимовому типі звичайного псоріазу зменшення рівня Т- і В-лімфоцитів взимку у 80 %, навесні, влітку і восени – у 30 %, 28 % і 45 % хворих відповідно. При літньому типі захворювання спостерігається зниження вмісту Т- і В-лімфоцитів влітку у 70 %, взимку, навесні та восени – відповідно у 10 %, 43 % і 21 % пацієнтів. Максимальне зниження кількості цих клітин визначено у хворих на зимовий тип псоріазу взимку (в 1,4–1,5 разу, р < 0,05), у пацієнтів з літнім типом – влітку (в 1,3–1,6 разу, р < 0,05). 5. Розроблено та обґрунтовано поетапний підхід у лікуванні хворих на звичайний псоріаз: у прогресуючій стадії доцільно використовувати аміналон по 0,5 г тричі на добу протягом 21 дня, у стаціонарній стадії терапію доповнювати внутрішньом’язовим введенням 1,0 мл 0,1 % розчину тимогену у вечірній час протягом 10 днів. Хворим на звичайний псоріаз в сезони, які передують загостренням, слід призначати відвар 1 с.л. суміші трав (багно звичайне, береза повисла, копитняк європейський, тополя чорна в рівних частинах по 15 г, фіалка триколірна і чистотіл звичайний по 20 г) по 75 мл тричі на день протягом 1 місяця, а при необхідності використовувати мазь, яка містить 4 ст.л. рослинної суміші того ж складу і додатково дьоготь медичний (20 г), живицю (10 г), бджолиний віск (20 г), жири тваринного походження (200 г). Це дозволило досягти позитивних результатів лікування в 97,1 % хворих, скоротити в 1,5 разу термін лікування, зменшити в 3,3 разу кількість рецидивів порівняно з традиційною терапією. |