В дисертаційній роботі проведено всебічне дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів та знайдено нове вирушення актуальної науково-прикладної проблеми удосконалення інформаційної системи управління фінансово-господарською діяльністю сучасної компанії в умовах стратегічних змін та трансформації її організаційно-економічного статусу. Практична реалізація цієї системи дозволить значно підвищити ефективність операторів в сфері телекомунікацій. Основні наукові і прикладні результати, рекомендації щодо впровадження методів портфельного аналізу в корпоративному управління полягають у такому. 1. Міжнародне інформаційно-телекомунікаційне середовище є не тільки наслідком економічної інтеграції, а значною мірою її причиною, що змушує галузь зв'язку раніше від інших секторів економіки реагувати на загальносвітові, національні та зарубіжними тенденції регулювання економічних відносин. 2. Дискусії з проблеми поєднання інтересів усіх суб'єктів підприємницької діяльності наштовхуються на одне з найуразливіших місць теорії управління, а саме – на чіткість обґрунтування логіко-конструктивної основи єдності цілей, інтересів і дій усіх учасників економічних відносин. 3. Діяльність компанії перестає бути сукупністю окремих операцій, повною мірою перетворюючись на бізнес-процес окремих операцій. Це викликає потребу ввести уточнення деяких термінологічних понять відносно використання таких сучасних термінологічних понять, як “структурна одиниця бізнесу”, “бізнес-процес”, “бізнес-портфель” тощо. Однорідні акти та активи можна згрупувати в деяку систему управління бізнес-процесом. Необхідність постійного перегляду бізнес-процесів та структурних одиниць бізнесу призвели до розробки та реалізації методів портфельного аналізу. В цьому контексті доцільно розглядати сучасні проблеми трансформації корпоративного управління. 4. На результат перетворень значно впливають початкові умови прийняття рішень, які стосуються установлення: меж важелів, стимулів та показників регулювання інвестиційної діяльності з урахуванням індикаторів розвитку та характеристик бізнес-процесів, регресії відсоткових ставок, портфельних вимог, контролюючої системи, рівня приватизації, наявності субсидій, відвертості потоків капіталу, рівня інформаційного капіталу, підготовки кадрів тощо. 5. Вибір портфельних рішень залежить від результатів порівняння даних про наявність власного капіталу та початкового поєднання активів компанії з кредитором, коли виявляється викривлення інформації і виникає потреба знаходження компромісу в урегулюванні господарських ситуацій. У цьому діловому середовищі фінансове благополуччя компанії й інвестора залежить від визначення стратегії і тактики подальшого забезпечення ліквідності власних активів. Ідея полягає в мінімізації економічного ризику при наявності досить високої гарантії одержання стабільної прибутковості. 6. Заходи щодо виконання програм стабілізації орієнтують керівництво компанії на зміну фінансової стратегії зменшення ролі прямого розподілу кредитних ресурсів і підвищення важливості непрямих (похідних) фінансових інструментів впливу на ринку цінних паперів. Загальне визначення поняття “похідний фінансовий інструмент” доцільно розглядати у взаємозв’язку з терміном “дериватив”, який включає деяку сукупність кількісних параметрів, в основі якої лежать коефіцієнти, що характеризують вплив на зміни активу або групи активів компанії, інвестора чи кредитора, що реагують на зниження рівня ризику неповернення боргу. 7. Відмінність у системах господарювання потребує перегляду системи обліку та звітності суб'єктів господарської діяльності. Нові методи господарювання висувають нові вимоги до якості та засобів подачі інформації, особливо фінансової, яка є основою для прийняття управлінських рішень. Сам по собі облік не є самоціллю, а покликаний сприяти розробці та впровадженню ділової стратегії і служить засобом досягнення успіху в бізнесі. 8. Традиційні моделі стратегічного аналізу допускають, що прибуток дістається тим компаніям, що мають структурні переваги перед реальними і потенційними конкурентами. Компанія може вибрати такі стратегічні позиції, як: пристосовування, активне формування ринку або зберігання за собою права діяти. Пристосовування – найпривабливіший вибір, що часто зустрічається. Але деякі компанії вважають, що здатні робити сильний вплив на ділове середовище. Проте як би то не було, усе залежить від здатності компанії змінювати зовнішні умови. 9. Оцінка ефективності діяльності компанії ВАТ “Укртелеком” важлива і необхідна для: держави, зацікавленої в стабільному надходженні податків; інвесторів, що здійснюють вибір вкладення капіталів; акціонерів, що вирішують задачі по збільшенню їхньої частки в статутному фонді даного акціонерного товариства. Виходячи з вимог до системи оцінки ефективності діяльності компанії, доцільно постійно аналізувати її здатність відбивати інтереси зазначених суб’єктів ринкової економіки на основі регуляторних механізмів. 10. Матеріали проведеного автором розгорнутого фінансового аналізу, а також стратегічного позиціонування характеризують достатню стабільність ВАТ “Укртелеком” на ринку телекомунікаційних послуг та інвестиційну привабливість з боку іноземних партнерів. |