У ході дослідження було вирішено наукове завдання, що полягало у порівняльному аналізі ключових понять і категорій основ національної безпеки України та вироблено рекомендації до концептуально-методологічної бази для обґрунтування конкретних аспектів державної політики національної безпеки. У здійсненому синтезі понять і категорій основ національної безпеки України пріоритетне місце було відведено порівняльному, логічному, логіко-семантичному аналізу та формалізації, що сприяло методологічному обґрунтованою досліджень основ національної безпеки і дало змогу дійти таких висновків: 1. Відповідно до обраних методологічних підходів щодо визначення ключових понять і категорій основ національної безпеки, під національною безпекою слід розуміти необхідний і динамічний стан відносної неуразливості держави, який визначає характер взаємодії з зовнішнім середовищем і забезпечується переважно спільними зусиллями зовнішньополітичних, силових і координаційних державних органів у спосіб використання різних засобів в умовах явного чи прихованого, прямого чи опосередкованого негативного впливу внутрішніх чинників на прийняття рішень у сфері забезпечення життєдіяльності і розвитку держави, а також системи забезпечення її безпеки. Наявні розбіжності свідчать про різні підходи до цієї проблеми, які пояснюються в основному суб’єктивним фактором, тобто точкою зору конкретного автора, а не методологічними особливостями, що притаманні тій чи іншій галузі науки. 2. Логіко-семантичне впорядкування ключових понять і категорій, із врахуванням практичних напрямів їх визначення, дозволило розглянути процес забезпечення безпеки як явище, що спрямоване на захист і кожної окремої особи, пов'язане з інтересами життєдіяльності великих соціальних спільнот, спрямоване на підтримку державної влади. Отже, суть безпеки полягає у тому, що її потрібно розглядати як соціальну систему, усі складові якої взаємопов’язані. Для кожного суспільства існують параметри, в межах яких забезпечується належний рівень безпеки, достатній для підтримання стабільності та розвитку. 3. Встановлення структурно-функціональних відношень та зв’язків між поняттями та категоріями дозволило з'ясувати особливості та межі можливого правового регулювання діяльності суб'єктів і об'єктів безпеки. Ці особливості визначаються наявними правовими нормами, які є основним принципом сталого розвитку суспільства. Відсутність суспільної злагоди в питаннях суспільно-політичних та соціально-економічних трансформацій українського суспільства може бути класифікована як загроза національній безпеці України. Внаслідок досить нетривалого існування демократії в Україні, а також іноді жорсткого протистояння політичних сил, не всі конституційні норми, що стосуються сфери безпеки, були законодавчо визначені. В деяких випадках існувала непослідовність під час прийняття законів. Понад те, якщо говорити про логіку законотворчого процесу, який враховує сучасні досягнення політичної науки, необхідно наводити категорії національних інтересів і політики безпеки в різних законодавчих актах. Ці категорії відображають різні функції одного внутрішньополітичного процесу. Таким чином, формулювання переліку національних інтересів в зовнішньополітичній сфері потрібно було здійснити в Законі України "Про засади зовнішньої політики", а визначення загроз національним інтересам та заходів щодо їх запобігання та відвертання – в Законі України "Про основи національної безпеки України". 4. Розробка критеріїв та групування понять і категорій за відповідними класифікаційними рядами дозволила: привести у взаємну відповідність основні категорії безпеки; розширити систему понять, пов’язаних з категорією “безпека”. Проведений семантичний аналіз ключових термінів дозволив побудувати лексичну систему (структуру), в якій логічно було визначено місце поняття “забезпечення національної безпеки”, у відповідність якому були поставлені тотожні образи для синтезування цільової лексичної логічно несуперечливої системи термінів. 5. Виокремлені підходи щодо синтезу та формалізації ключових понять основ національної безпеки України, на яких засновані критерії обґрунтування, формування та реалізації засад державної політики безпеки життєдіяльності людини, суспільства та держави дозволили визначити рівень забезпечення національної безпеки в усіх сферах національної безпеки з урахуванням впливу чинників на політичну ситуацію. Виконана формалізація термінів та встановлені семантичні зв’язки можуть бути підґрунтям для синтезу системи програмного управління щодо визначення рівня безпеки. Проведений аналіз виявив недостатність наявного понятійного апарату для кількісного оцінювання “рівня забезпечення національної безпеки” як комплексу заходів і засобів, спрямованих на запобігання і ліквідацію загроз життєдіяльності особі, суспільству і державі, що спричинило введення у науковий дискурс нових понять, що характеризують в динаміці стан захисту і є важливими для відпрацювання заходів щодо прогнозування, своєчасного виявлення, відвернення та нейтралізації загроз національній безпеці України. 6. Виявлено стійку тенденцію до розширеного тлумачення поняття “національна безпека” при формуванні державної політики в різних сферах життєдіяльності суспільства. Внаслідок цього до змісту національної безпеки включають суспільні та індивідуальні потреби й цінності, будь-які загрози яким, якщо вони позначаються на нормальному функціонуванні держави, житті суспільства або індивіда, тією чи іншою мірою стають об'єктами національної безпеки. Закон України "Про основи національної безпеки України" не передбачає розподілу пріоритетних національних інтересів за сферами національної безпеки, але перелік загроз національним інтересам здійснено саме за цими сферами. Тому необхідною є чітка класифікація сфер національної безпеки, з подальшим виявленням в їх межах національних інтересів та загроз щодо їх досягнення. Таким чином, за допомогою розробленого методологічного підходу було визначено, що здебільшого дефініції визначаються природою об’єкта дослідження і залежать виключно від суб’єктивних уявлень. З точки зору повноти визначення, поняття “безпека” є імперативним, тому логічним є академічний підхід, який визначає поняття безпеки у тісному взаємозв’язку з поняттям “система”, а в свою чергу під поняттям “система забезпечення національної безпеки” включає в себе сукупність державних і недержавних органів, що у межах своєї компетенції забезпечують безпеку особи, суспільства і держави на різних рівнях. Згадані рівні, їх складові та ієрархія, мають бути чітко окресленими. Система забезпечення національної безпеки повинна бути “відкритою”, тобто зорієнтованою на створення колективної безпеки у зовнішньополітичній сфері і передбачати участь опозиційних партій, блоків, громадських організацій у діяльності відповідних державних структур, що забезпечують безпеку у зовнішньо- та внутрішньополітичній сферах. Результати проведеного дослідження можуть застосовуватися при відпрацюванні рішень, спрямованих на обґрунтування напрямів і шляхів розвитку держави та бути частиною інструментальної бази в процесі створення теоретичного підґрунтя у дослідженні проблем національної безпеки України. | 