Анотація до роботи:

Шеленко Д.І. Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано-Франківського Прикарпаття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2006.

У дисертації досліджено сукупність наукових, соціальних, економічних, організаційних та інших питань, що стосуються особливостей функціонування й соціально-економічної результативності агроформувань, створених внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств у ринково-підприємницькі структури. Воно стало початком пореформеного етапу, який характеризується неоднозначністю трансформаційних процесів, зумовлених сукупністю об’єктивних і суб’єктивних причин. Їхні прояви полягають в дії позитивних (створювальних) і негативних (руйнівних, дестабілізаційних) тенденцій. Переважають тенденції руйнівні, що спричинюють низьку соціально-економічну результативність пореформеного розвитку переважної частини новостворених агроформувань. Водночас поступово проявляються створювальні тенденції, завдяки яким частина сільськогосподарських підприємств розвивається прибутково. За результативними показниками найкраще становище у приватних підприємствах.

Обґрунтовано науково-методологічні засади, особливості пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств, причини, які зумовлюють їх занепад. З’ясовано місце агроформувань у розвитку сільських територій.

У дисертації розкрито теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних та практичних положень забезпечення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі їх розвитку. Проведені дослідження дали змогу зробити такі висновки.

1. Аналіз відомих визначень сутності категорії “сільськогосподарське підприємство” і власні дослідження автора дали підстави для обґрунтування висновку про доцільність розгляду сільськогосподарського підприємства не лише як агроформування певного організаційно-правового типу, але як своєрідну соціально-економічну й виробничо-господарську систему, яка одночасно є підсистемою більш загальної, надскладної білогічно-соціально-економічної сільськогосподарської системи (за О.О. Ніконовим), з властивими їй конкретноцільовим призначенням, функціями, механізмами й тенденціями системного розвитку. З’ясовано, що розгляд агроформувань як єдиного цілого в сукупності конкретних систем (підсистем) більш загальної, всеохоплюючої аграрної системи може стати важливим науково-прикладним чинником прискорення процесів підвищення соціально-економічної результативності відродження села й аграрної галузі загалом.

Навіть з урахуванням невеликої кількості в Івано-Франківській області дрібних агроформувань і того факту, що їхня частка у виробництві валової продукції сільського господарства становить менше 10 %, вони сукупно з господарствами населення й фермерськими господарствами формують соціально-виробничу своєрідність аграрного сектора економіки області.

2. Сільське господарство Івано-Франківського Прикарпаття, розвивається в адміністративно-територіальному регіоні, де упродовж пострадянських років відбулися найбільші зміни у співвідношенні сільськогосподарської продукції, яка вироблялася колишніми аграрними підприємствами й господарствами населення, в бік істотного переважання частки останніх. Результати дослідження дають можливість вважати, що і в середньостроковій перспективі господарства населення зберігатимуть за собою провідне місце у виробництві сільськогосподарської продукції. Водночас обґрунтовано висновок щодо ймовірності поступового збільшення агроформуваннями обсягів і частки цієї продукції в її загальнообласному виробництві. Досягнення цієї мети є найважливішою складовою аграрної політики, здійснюваної в регіоні. Її реалізація буде корисною і в загальнодержавному масштабі.

3. Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області відбувається у складній соціальній та економічній ситуації, зумовленій трьома групами обставин. По-перше, значними ускладненнями в розвитку сільського господарства країни, які негативно впливають на аграрний сектор Івано-Франківського Прикарпаття. По-друге, специфічні природні умови регіону доповнюються малоземеллям, великою часткою малопродуктивних сільськогосподарських угідь, їх дрібноконтурністю, а також одними з найменших в Україні земельними паями, великим сільським безробіттям тощо. По-третє, дається взнаки недосконалість організації сільськогосподарського виробництва безпосередньо в аграрних підприємствах. Співвідношення цих чинників у кожному конкретному підприємстві визначає особливості й результативність його виробничо-господарського функціонування.

1. У розвитку сільськогосподарських підприємств Івано-Франківського Прикарпаття одночасно простежуються різновекторні – позитивні (створювальні) і негативні (руйнівні, дестабілізаційні) процеси і тенденції. Перші проявляються у поступовому збільшенні частки ефективно функціонуючих агроформувань, розвитку диверсифікації виробництва, його переведенні на прогресивні технології, розширенні інтеграційних зв’язків із промисловими підприємствами тощо. Серед негативних тенденцій найбільш помітне переважання в сільськогосподарських підприємствах частки збиткових формувань, погіршення структури виробництва в їх переважній більшості, повільне зростання зарплати працівників, недосконалість організації орендних відносин та ін. Поки що негативні тенденції переважають над позитивними. Ефективно діючі агроформування стали такими завдяки збереженню в них позитивних надбань. В економічно відсталих (збиткових) підприємствах, навпаки більше негативних тенденції. Їх подолання залежатиме від удосконалення державної аграрної політики з одночасним здійсненням відповідних заходів у агроформуваннях.

2. За критерієм фінансово-економічної результативності розвитку сільськогосподарських підприємств, в області найкраще становище у приватних агроформуваннях. У 2001 – 2004 рр. серед них було 59,4 % прибуткових. На такий розподіл вплинули наступні фактори: приватні підприємства переважно створювали найбільш досвідчені керівники колишніх колгоспів і КСП з добре розвинутими підприємницькими рисами і менеджерськими здібностями, що дозволило їм швидше і повніше освоїти ринкові засади господарювання; оскільки вони заснували нові агроструктури, то старанно здійснювали реформування колгоспів і КСП, оберігаючи майно від розкрадання; їм вдалося зберегти найбільш підготовлених керівників і спеціалістів, а також високваліфікованих працівників безпосередньо виробничих професій. Як наслідок, їх перехід на нові засади господарювання відбувався виважено, без великих зривів, непорозумінь, з меншими соціальними, матеріальними й виробничими втратами. У дисертації зроблено висновок, що визначальним у цьому процесі став фактор реальної власності.

3. Серед агроформувань різних організаційно-правових форм є прибуткові і збиткові. У пореформений період співвідношення між ними становило у приватних підприємствах 0,59 : 0,41; у господарських товариствах – 0,32 : 0,68; сільськогосподарських виробничих кооперативах – 0,38 : 0,62. У дисертації розглянуто також інші показники розвитку підприємств і фактори, які їх зумовили. Детальніше (у тому числі монографічне) дослідження низки сільськогосподарських підприємств дало можливість виявити чинники, які, незалежно від огранізаційно-правових типів нових агроструктур, забезпечують їх ефективне функціонування. Найкраще господарюють переважно ті, які ще на етапі їх реструктуризації в нові агроформування здійснили паювання майна і землі, згідно з визначеними вимогами; зберегли земельно-майнову цілісність реформованих підприємств, не допустили їх надмірного подрібнення. Позитивно впливає на їх розвиток використання передового досвіду колишніх колгоспів і КСП, з певною модифікацією відповідно до нових умов.

4. У процесі дослідження не виявлено жодного підприємства, яке, вступивши у пореформений розвиток економічно й організаційно ослабленим, зуміло б стати ефективно діючим або наблизилось до цього рівня. Тобто їх обмежений стартовий потенціал і після кількох пореформених років проявляє себе як дестабілізуючий фактор. Один із висновків полягає в тому, що без державної фінансово-економічної підтримки сільського господарства такі підприємства можуть припинити існування.

5. Як показало дослідження, винятково важливим дестабілізаційним фактором пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств є їх недостатня забезпеченість кваліфікованими керівниками і спеціалістами. Це зумовлено переважно низкою причин. По-перше, відсутність в області навчального закладу з підготовки фахівців сільського господарства вищої кваліфікації істотно обмежує коло добре підготовлених претендентів на керівні посади в агроформуваннях. По-друге, низька зарплата керівників і спеціалістів негативно впливає на формування кадрово-управлінського складу сільськогосподарських підприємств. По-третє, практично немає бажаючих очолювати економічно відсталі підприємства і працювати в них.

9. Результати дослідження місця й ролі агроформувань у системі розвитку сільських територій дають підстави для висновку про необхідність розгляду агроформувань як винятково важливого фактора їх формування й розвитку. Це дає можливість стверджувати, що за певних обставин підвищення ефективності агроформувань сприятиме прогресивним тенденціям у розвитку сільських територій. Найважливішими передумовами цього процесу слід вважати, з одного боку, поступальне посилення державної економічної підтримки агроформувань, внаслідок якої вони матимуть більше можливостей для участі в соціальному й економічному розвитку сільських територіальних утворень; з іншого – порозуміння між органами місцевої влади (місцевими громадами) й керівниками (власниками) сільськогосподарських підприємств. У дослідженні розглянуто основні напрями (форми) участі сільськогосподарських підприємств у розвитку сільських територій.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Шеленко Д.І. Сільськогосподарські підприємства в системі розвитку сільських територій // Економіка АПК. – 2005. – № 6. – С. 131-136 (0,38 д. а.).

2. Шеленко Д.І. Найважливіші показники соціально-економічного розвитку сільськогосподарських підприємств у регіоні // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 201: У 5 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 449-461 (0,81 д. а.).

3. Шеленко Д.І. Особливості функціонування агроформувань на пореформеному етапі розвитку сільського господарства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 199: У 4 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 344-352 (0,56 д. а.).

4. Шеленко Д.І. Проблемні аспекти пореформеного розвитку сільського господарства // Агроінком. – 2004. – № 7-8. – С. 31-35 (0,58 д. а.).

5. Шеленко Д.І. Розвиток орендних відносин у сільському господарстві Івано-Франківської області // Економіка АПК. – 2004. – № 9. – С. 44-50 (0,52 д. а.).

6. Шеленко Д.І. Деякі аспекти науково-методологічного забезпечення пореформеного розвитку сільського господарства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 197: У 5 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 269-273 (0,31 д. а.).

7. Шеленко Д.І. Сільськогосподарські підприємства в системі аграрних відносин // Економіка АПК. – 2003. – № 6. – С. 57-63 (0,43 д. а.).

8. Довбня В.В., Шеленко Д.І. Основні напрямки діяльності Івано-Франківського відділення Укрдержфонду підтримки селянських (фермерських) господарств // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 169. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 111-116 (в т.ч. автора 0,2 д. а., здійснено монографічне дослідження діяльності фермерських господарств, обґрунтовано питання, які потребують розв’язання на регіональному рівні).

9. Баланюк І.Ф., Зброй Л.О., Шеленко Д.І. Аграрний сектор Прикарпаття. Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 164. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 159-167 (в т.ч. автора 0,2 д. а., досліджено динаміку результативних показників діяльності підприємств та обґрунтовано причини їх змін).

Матеріали наукових конференцій

10. Шеленко Д.І. Тенденції розвитку агроформувань та особистих господарств населення Івано-Франківської області // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Наук. зб. / За ред. І.Г. Ткачук. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – С. 248-249 (0,1 д. а.).

11. Шеленко Д.І. Матеріально-технічна база сільськогосподарських товаровиробників Івано-Франківської області // Матеріали ІІІ Міжнар. наук. практ. конф. “Динаміка наукових досліджень 2004”. – Т. 50. Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 82-83 (0,09 д. а.).

12. Шеленко Д.І. Орендна плата за земельні та майнові паї в Івано-Франківській області: Зб. тез доповідей учасників Міжнар. наук. практ. конф. “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”. 13 трав. 2004 р. – Мелітополь: НКП ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С. 137-138 (0,08 д. а.).

13. Шеленко Д.І. Оренда земельних часток на Прикарпатті // Матеріали VІІ Міжнар. наук. практ. конф. “Наука і освіта 2004”. – Т. 16. Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 73-74 (0,18 д. а.).

14. Шеленко Д.І. Розвиток галузі рослинництва на Прикарпатті // Матеріали Міжнар. наук. практ. конф. “Україна наукова 2003”. – Т. 17. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 50-52 (0,19 д. а.).

15. Баланюк І.Ф., Зброй Л.О., Шеленко Д.І., Довбня В.В. Розвиток фермерства на Прикарпатті // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія у чотирьох частинах. / За редакцією П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – Ч. 2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. – К.: ІАЕ, 2002. – С. 46-50 (в т. ч. автора 0,1 д. а., розкрито особливості функціонування та розвитку фермерських господарств в області).