Проведене дослідження дало змогу зробити такі узагальнення та висновки : Перехід до ринкової системи господарювання пов’язаний із започаткуванням функціонування в Україні інституту банкрутства. Це, з одного боку, дозволяє через банкрутство окремих підприємств вивести їх зі стану очікування, передати майно до рук “нових” господарів і тим самим спонукати до розвитку, а з другого, спричиняє ліквідацію тимчасово неспроможних, але потенційно життєздатних підприємств, які в складних економічних умовах господарювання зазнають фінансових труднощів. За статистичними даними, основну частку справ про банкрутство складає саме група “тимчасово” неплатоспроможних підприємств, тому особливо важливим є розроблення ефективних засобів попередження та уникнення банкрутства.
2. У процесі вивчення природи кризового стану підприємства встановлено, що найпростішою (елементарною) складовою кризи є кризове явище. У розумінні здобувача кризове явище – це перехід від стабільності до погіршення будь-якого з параметрів, що характеризують стан підприємства як системи. Якщо підприємство не реагує на виникнення кризових явищ, то їх кількість зростає, і процеси набувають негативного відтінку – відбувається перехід до кризової ситуації. Кризова ситуація в розумінні дисертанта – це зростання кількості взаємопов’язаних кризових явищ, яке призводить до незначного погіршення окремих показників діяльності підприємства, але не спричиняє руйнації системи самозбереження. При неконтрольованому зростанні кризових явищ і руйнації внутрішнього механізму самозбереження відбувається перехід від кризової ситуації до кризового стану. В розумінні дисертанта кризовим станом слід вважати накопичення розбіжності між структурою, обсягами діяльності, процесами підприємства та ринковою ситуацією, що призводить до подальшого нарощування кількості кризових явищ і погіршення фінансового стану. На основі узагальнення теоретичних досліджень у сфері виникнення та розвитку кризових явищ на мікрорівні здобувач вважає, що до переліку стадій “життєвого циклу” доцільно включити і ті, які стосуються банкрутства та ліквідації підприємства. Поняття “цикл розвитку підприємства”, на нашу думку, повинне включати такі стадії: зародження; становлення; розвиток (підйом); призупинення темпів росту; спад; банкрутство; ліквідація. У результаті вивчення господарської діяльності 16 поліграфічних підприємств визначено такі фази кризи :
Перша – зниження обсягів виробництва і рівня прибутку, погіршення фінансового стану підприємства. Друга – збитковість виробництва, зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, значне погіршення фінансового стану. Третя – неспроможність підприємства: недостатньо коштів для виконання зобов’язань перед кредиторами і для фінансування радикальних заходів стосовно зміни становища, реальна загроза зупинки виробництва і банкрутства. У процесі вивчення і систематизації основних факторів, що спричиняють кризовий стан вітчизняних поліграфічних підприємств, вони були поділені на дві основні групи : незалежні від діяльності підприємства (зовнішні); залежні від діяльності підприємства (внутрішні). Зовнішні – це нестабільність законодавчої бази та податкової системи; значний рівень інфляції; зростання безробіття та зниження рівня реальних доходів населення; зменшення місткості внутрішнього ринку; суттєве зниження попиту; нестабільність валютного ринку; політична нестабільність; міжнародна конкуренція. Внутрішні фактори включають : невисокий рівень управління підприємством ; неефективний менеджмент і маркетинг; низький рівень використання основних засобів; недостатньо диференційований асортимент продукції; неефективну структуру активів (низька ліквідність); надмірну частку позичкового капіталу; ріст дебіторської заборгованості; перевищення можливих рівнів фінансових ризиків.
6. У світовій практиці відомо доволі багато моделей, програм і рецептів для уникнення банкрутства, але з врахуванням особливостей національної економіки та її трансформаційного стану найдоцільнішим є застосування антикризового управління з його складовими (реструктуризацією, реінжинірингом, санацією), що використовуються залежно від фінансового стану підприємства, фази кризового стану та раціональності дальшого функціонування. Антикризове управління в розумінні дисертанта – це система управління підприємством, спрямована на завчасне виявлення можливих кризових ситуацій, розроблення заходів протидії, швидкого реагування на будь-які зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі, що становлять загрозу для існування підприємства. У процесі розроблення антикризового моніторингу на поліграфічних підприємствах, на наш погляд, для діагностики кризових явищ і загрози банкрутства недоцільно обмежуватися тільки дослідженням фактичного фінансового стану підприємства (за допомогою моніторингу системи показників). На особливу увагу заслуговує вивчення динаміки розвитку підприємства через виявлення негативних змін у його діяльності, природи їх виникнення, темпів зростання, наслідків і механізмів, які застосовуються для їх знаходження та усунення. У процесі антикризового моніторингу вітчизняних поліграфічних підприємств виявлено, що протягом 1996–2000 років з метою уникнення банкрутства вони використовували заходи оперативної і стратегічної реструктуризації та реінжинірингу. З проведених досліджень випливає, що засоби захисної реструктуризації доцільно використовувати упродовж короткого часу, бо тривале застосування призведе до погіршення фінансового стану, втрати позицій на ринку і конкурентних переваг. Оптимальним є одночасне використання всіх інструментів реструктуризації та реінжинірингу відповідно до фінансово-економічного стану й перспектив розвитку підприємства, як це роблять ВАТ “Бібльос” і ТзОВ “Пустомитівська друкарня”;
9. Проведено перші випробування доцільності використання на поліграфічних підприємствах розробленої дискримінантної факторної “RP-моделі”. Але на відміну від традиційного підходу здобувачем пропонується використовувати цю модель не як абсолютно самостійний показник, на основі якого можна зробити висновок про загрозу банкрутства, а як однин з індикаторів кризового поля, тобто як додаткове джерело інформації про кризовий стан підприємства. 10. Для активнішого проведення санації підприємств життєво необхідне дальше удосконалення законодавчої бази з питань банкрутства у напрямку: уточнення положення про санацію на основі поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності; визначення критеріїв і положень щодо списання або відтермінування оплати платежів до бюджету, включаючи ліквідацію можливого подвійного оподаткування кредитодавців і кредиторів при зміні строків виплати заборгованості. |
