Результати проведеного дослідження дають підстави зробити висновок, що трансцендентальна теорія досвіду потребує такого переосмислення власних підвалин і масштабів, яке б дозволило уникати можливих упереджень щодо її адекватного розуміння. Особливе значення має переосмислення саме вихідних положень теорії, які, як нам видається, страждають від неадекватності їх витлумачення, що веде до проблем у розумінні даної теорії в цілому. Тож результати даного дослідження, на нашу думку, мають сприяти, насамперед, кращому розумінню трансцендентальної теорії досвіду в цілому, і саме на основі переосмислення цієї теорії в цілому можна говорити про конкретні дослідження в її межах. Власне, конкретне дослідження є лише конкретизацією загальної трансцендентальної теорії досвіду. Вибране нами поле дослідження дозволило нам виявити саме сутнісне ядро всієї трансцендентальної теорії досвіду. Аналіз предмета нашого дослідження якомога краще посприяв усвідомленню такого ядра, яким є проблема трансцендентальної дедукції. Тож в її контексті ми й аналізуємо проблему предмета. Для нас стало очевидним, що дослідження в трансцендентальній царині є таким процесом, на кожному етапі якого ми мусимо повертатися до попередніх етапів, а попередні етапи з необхідністю передбачають наступні як умови свого адекватного розуміння. Цьому в найбільшій мірі відповідає сама структура трансцендентальної дедукції категорій розсудку та ідей розуму, лише в аналізі якої ми й можемо прийти до самої адекватної постановки питання щодо проблеми предмета і знайти вирішення її в такому аналізі. Таким чином, саме вирішення проблеми предмета, як і вирішення будь-якої конкретної проблеми в царині трансцендентального дослідження передбачає розуміння адекватності масштабу в якому стає можливим подібне вирішення. Трансцендентальна дедукція потребує переосмислення трансцендентальної аргументації як такої та вихідних положень трансцендентальної теорії досвіду в цілому. В контексті цього ми і вводимо поняття конституент і в ході експлікації останнього здійснюємо переосмислення вихідних положень трансцендентальної теорії досвіду. Власне лише в ході такого переосмислення ми і можемо лише поставити питання про можливість досліджень в царині трансцендентальної філософії в цілому. Саме переосмислення Я трансцендентальної апперцепції та категорій як конституентів дозволяє нам більш чітко розглядати саму структуру досвіду і головне зв’язок її конститутивних елементів. Поняття конституент дозволяє нам більш чіткіше виразити конститутивну природу Я трансцендентальної апперцепції та категорій. Розуміння Я трансцендентальної апперцепції як первісного способу покладання предмета у досвіді дає можливість розкрити той спосіб, в який суще перетворюється з сущого як такого, безвідносно до суб’єкта, в суще для суб’єкта, предметно дане. Встановлення тісного зв’язку між дедукцією категорій та ідей, їх взаємозалежності та взаємодоповнення дозволило нам вирішити проблему предмета в два етапи: на рівні дедукції категорій, в ході експлікації структури судження, та на рівні дедукції ідей, в ході експлікації структури умовиводу. Таким чином, ми отримуємо відповідь щодо проблеми предмета як відповідь, що є результатом переосмислення вихідних положень трансцендентальної теорії досвіду як такої. Відповідь щодо проблеми предмета – це відповідь щодо проблеми Я трансцендентальної апперцепції та категорій розсудку, насамперед, як трансцендентальних умов досвіду. А звідси ми лише можемо підтвердити відоме кантівське твердження: умови можливості досвіду є водночас умовами можливості предмета досвіду. При цьому сам предмет має розумітися як спосіб, в який суще відкривається для суб’єкта. |