У процесі дисертаційного дослідження отримано наступні наукові та практичні результати: 1. Основний одержаний результат полягає в тому, що проведено комплексне дослідження управлінських аспектів політики регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Це дозволило обґрунтувати, опрацювати та виробити рекомендації щодо впровадження адекватних механізмів, інструментів та інституційних підвалин регіональної зовнішньоекономічної політики в умовах нинішнього етапу посткомуністичної трансформації суспільства та системи державного і регіонального управління в Україні. 2. Сукупність методів та інструментів регіональної економічної політики в цілому та її зовнішньоекономічної складової зокрема, опрацьовані в роботі, є придатні для застосування не лише на рівні обласних регіонів, а й на рівні адміністративних районів і територіальних громад сіл, селищ та міст України. Доведено, що в нашій державі основну частину функцій з формування та впровадження зовнішньоекономічної політики як елемента регіонального управління повинні спільно реалізовувати місцеві державні адміністрації, що здійснюють виконавчу владу в областях і районах України, та районні й обласні ради, що згідно з Конституцією України є органами місцевого самоврядування. 3. Регіональну політику у сфері зовнішньоекономічної діяльності представлено як організаційну систему цілей та обгрунтувань для програм регіональних органів влади, присвячених вирішенню відповідного кола проблем місцевої спільноти. Цю концепцію розгорнуто на основі положення про те, що основною метою політики регіональних органів урядування взагалі є забезпечення регіонального розвитку, під яким розуміють економічне, соціальне та громадське зростання в межах відповідних частин держави. Акцентовано увагу на тій обставині, що регіональний розвиток відбиває взаємодію факторів попиту та пропозиції всередині країни. 4. Регіональні органи влади України мають бути наділені не меншим обсягом повноважень, зокрема у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ніж той, який реалізують відповідні органи врядування в країнах розвинутої демократії. Також є сенс змінити в цьому напрямку їхню інституційну структуру та фінансову базу функціонування. Це дозволить послідовно формулювати та здійснювати політику регіонального господарського розвитку на основі підходу “знизу-вгору”, який найкращим чином відображає специфіку нинішнього стану суспільства й фундаментальні потреби вдосконалення процесу роботи системи державного управління в цілому та її регіональної складової, одним із ключових елементів якої повинно виступати регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 5. Налагодження адекватної вимогам поточного моменту системи регіонального управління зовнішньоекономічними зносинами виступає нині одним із вирішальних факторів у боротьбі окремих країн за належне місце у світовому господарстві. Політику регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності треба вибудовувати, ретельно враховуючи ту обставину, що світовий економічний розвиток у цілому характеризується зміщенням центру уваги з питання конкурентоспроможності підприємств до питання конкурентоспроможності суспільств, яка значною мірою визначається ефективністю регіонального управління. 6. Звернення до світового та вітчизняного досвіду переконує, що регіональна стратегія економічного розвитку в Україні повинна все більшою мірою пов’язуватися з формулюванням зовнішньоекономічної політики регіональних органів влади як засобу зміцнення територіальної економічної бази, збереження та збільшення кількості робочих місць, зменшення безробіття, збільшення податкових надходжень. Причому ключовими напрямами політики регіональних органів урядування в зовнішньоекономічній сфері повинні виступати стимулювання експорту товарів і послуг місцевими виробниками й активна діяльність із залучення та (що є принаймні не менш значущим) утримання іноземних інвестицій. 7. Завдання регіональних органів влади полягає в тому, щоб спонукати місцевих підприємців до участі в зовнішньоторговельній діяльності, зорієнтувати їх у напрямку відшукування можливостей у сфері експортування. Основними групами методів підтримки місцевого експорту товарів і послуг з боку регіональних органів влади виступають: а) так звана “технічна допомога”; б) всебічна фінансова підтримка; в) заходи з поширення відповідної інформації. Синтетичним інструментом цієї діяльності є підготовка та розповсюдження керівництв з експортних продажів, що готуються під егідою регіональних органів управління з урахуванням місцевих потреб. 8. Аналіз, проведений в межах “парадигми порівняльного державного управління”, незаперечно доводить, що найпотужнішими методами залучення нових інвестицій до регіонального господарства є: а) систематизація та презентація розроблених пропозицій, які висвітлюють переваги та сприятливі можливості, наявні в регіоні; б) проведення систематичних поїздок співробітників місцевих органів влади та представників іноземних країн по регіону з метою продемонструвати потенційні будівельні майданчики, джерела постачання, послуги та інвесторів-партнерів; в) “фасилітативні” й комунікаційні послуги для встановлення робочих зв’язків між потенційними зовнішніми інвесторами та місцевими зацікавленими сторонами, допомога у підготовці та проведенні переговорів; г) визначення ключових контактних механізмів і послуг для нових суб’єктів господарювання, включаючи джерела додаткового капіталу. 9. Регіональні органи влади повинні виходити з того, що політика в галузі зовнішньоекономічної діяльності взаємопов’язана із загальними завданнями економічного розвитку і не може бути відокремлена від інших господарських проблем (формування так званого “людського капіталу”, вдосконалення регіональної інфраструктури тощо). Підгрунтям регіональної зовнішньоекономічної політики повинно бути створення й збереження конкурентноздатного та диверсифікованого економічного комплексу регіону. В Україні ця діяльність може бути покращена завдяки інтенсивному використанню двостороннього міжурядового співробітництва, що розгортається на регіональному рівні. Можна сформулювати наступні рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів дисертаційного дослідження: 1. Інститут президентства та Адміністрацію Президента України, Міністерство закордонних справ України, Державну службу експортного контролю України, місцеві ради та їх виконавчі й розпорядчі органи, місцеві державні адміністрації слід розглядати як елементи системи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України. 2. Необхідно забезпечити формування та впровадження єдиної й адекватної сучасним вимогам стратегічної політики всіх ланок комплексу органів державного (включаючи регіональне) управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні. 3. Регіональні органи влади України мають опанувати та інтенсивно застосовувати такий інструмент підтримки місцевого експорту товарів і послуг, як підготовка й розповсюдження спеціальних керівництв із експортних продажів, що всебічно враховують регіональну специфіку. 4. З метою вдосконалення діяльності в сфері залучення іноземних інвестицій регіональні органи врядування повинні налагодити систематичну підготовку, видання та постійне оновлення комплексу бізнесових довідників, які зокрема містили б порівняльний аналіз ситуації у конкуруючих регіонах України та інших держав. 5. Політика регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності має послідовно спрямовуватися на створення та збереження ефективно диверсифікованого господарського комплексу регіону. 6. Одним із доцільних напрямів використання двосторонньої міжурядової взаємодії органами регіональної влади є спрямовування технічної допомоги почасти на впровадження нових механізмів стратегічного планування регіонального соціально-економічного розвитку шляхом їх творчого запозичення з високорозвинутих у господарському та політичному відношенні країн і адаптації до умов сучасного етапу трансформації економіки та системи державного управління України. 7. Зовнішньоекономічну політику регіональних органів влади України слід підпорядковувати насамперед завданню збереження та примноження інтелектуального потенціалу регіонів, збільшення частки галузей наукоємних послуг у продукції регіональних господарських комплексів, що виступає нині обов’язковою передумовою успішного розвитку, стійкого зростання галузей матеріального виробництва та обігу. 8. Одним із ключових напрямів розвитку регіональної зовнішньоекономічної діяльності має виступати комерціалізація наукових і технологічних досягнень обласних регіонів України. 9. Загалом органи регіонального управління України повинні бути активними учасниками міжурядової взаємодії, послідовно висловлювати та обстоювати інтереси вітчизняних регіональних спільнот і територіальних громад, здійснювати жорсткий відбір зарубіжних партнерів і контролювання результативності їх залучення, орієнтуватися на максимальне використання можливостей місцевих спеціалістів, постійно координувати діяльність суб’єктів господарювання регіону задля досягнення належного рівня ефективності всіх форм міжнародного співробітництва, охоплюваних регіональною політикою у зовнішньоекономічній сфері. | 