У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано розв’язання наукового завдання, що полягає у визначенні ролі політичних орієнтацій у забезпеченні цілісної та ефективної політики національної безпеки у внутрішньополітичній сфері держави. Основні наукові та практичні результати роботи полягають у наступному: 1. У дисертаційній роботі проаналізовано концептуальні засади безпеки у внутрішньополітичній сфері, яка, в умовах політичної трансформації, набуває особливого значення для ефективної реалізації національних інтересів в різних сферах суспільного життя, оскільки її стан визначається через такі якісні характеристики, як стабільність, демократичність, легітимність політичної системи. Ефективна діяльність органів влади передбачає вчасне реагування на небезпеки в різних сферах суспільно-політичного життя з метою їх запобігання, подолання та нейтралізації. 2. У дисертації показано складний діалектичний взаємозв’язок політичних орієнтацій та безпеки у внутрішньополітичній сфері, який полягає, з одного боку, у безпосередньому впливові політичних орієнтацій (формування безпекового клімату в суспільстві на основі політичних оцінок, позицій, настроїв громадян) та опосередкованому (через їх вплив функціонування політичних інститутів) на стан безпеки у внутрішньополітичній сфері. З іншого боку, сутність політичних орієнтацій, що містять когнітивну, емоційну та оцінювальну складову, дає можливість зворотного впливу на їх зміст в межах політики національної безпеки. Методи дослідження політичних орієнтацій населення, зокрема вторинний соціологічний аналіз, дають можливість емпіричного вимірювання політичних процесів, їх динаміки, а також для виявлення та обґрунтування позаінституційних чинників, якими вони зумовлені. Дослідження політичних орієнтацій розширює методологічні засади аналізу проблем національної безпеки у внутрішньополітичній сфері. 3. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано доцільність застосування соціологічного підходу до дослідження проблем національної безпеки. Принципи та механізми залежності ефективності політики національної безпеки від політичних орієнтацій розкрито за допомогою функціонально-діяльнісного підходу. Функціональна складова дає можливість дослідити безпосередній вплив політичних орієнтацій на стан безпеки у внутрішньополітичній сфері, який полягає у перевазі тих чи інших позицій, оцінок, ставлення в суспільстві, що сприяють або навпаки перешкоджають реалізації національних інтересів. Діяльнісна складова обґрунтовує особливості безпосередньої участі громадян у реалізації політики національної безпеки, а також мотиваційні засади реальної політичної поведінки населення загалом та електоральної зокрема, яка, залежно від свого характеру, позитивно або негативно впливає на стан безпеки у внутрішньополітичній сфері. 4. У результаті порівняльного аналізу класифікаційних систем політичних орієнтацій населення провідних зарубіжних та вітчизняних дослідників, які ґрунтуються на ставленні громадян до основних політичних об’єктів, у дисертаційному дослідженні подана авторська класифікація політичних орієнтацій населення України, а також запропоновані окремі індикатори для дослідження кожної групи орієнтацій. Застосування розробленої авторкою класифікації політичних орієнтацій населення України дає можливість системного і комплексного аналізу проблем безпеки у внутрішньополітичній сфері, емпіричного обґрунтування чинників, особливостей, закономірностей розвитку основних тенденцій. Використання системно упорядкованих політичних орієнтацій розширює методологічні засади дослідження внутрішньополітичного виміру національної безпеки. 5. На основі аналізу політичних орієнтацій населення України досліджено основні проблеми у внутрішньополітичній сфері, які зумовлюють потенційні та реальні загрози національним інтересам: перманентний характер внутрішньополітичних проблем, які значною мірою гальмують та ускладнюють процес державотворення, а також підтримують живильне середовище для постійної загрози територіальній цілісності України. Результати досліджень політичних орієнтацій засвідчили, що одним з ключових факторів довготривалого існування зазначених проблем є обмежений характер участі громадян у прийнятті суспільно-політичних рішень, а також недостатнього контролю з їх боку за діяльністю органів державної влади всіх рівнів та місцевого самоврядування. Протягом всього періоду незалежності України складний комплекс політико-культурних відмінностей серед населення різних регіонів суттєво не зменшився. Навпаки, спостерігається тенденція до їх подальшого укорінення в українському суспільстві, що свідчить про неефективність державної політики в цьому напрямку. Слід відзначити значний вплив політико-культурних відмінностей на характер електоральних уподобань, а також ставлення населення до політичних процесів та подальшого реформування політичної системи. 6. Тривалий характер дестабілізуючих процесів у внутрішньополітичній сфері національної безпеки України обумовлює необхідність системного підходу до визначення основних напрямів і механізмів політики національної безпеки задля забезпечення національних інтересів у цій сфері. З одного боку, йдеться про досягнення ефективної діяльності відповідних органів державної влади, а з іншого, - про належне залучення інституцій громадянського суспільства до процесу забезпечення національної безпеки України. Серед пріоритетних напрямів політики національної безпеки слід відзначити такі: розробка державного документа концептуального характеру, який містив би основні визначення, завдання, цілі, напрями і механізми політики у внутрішньополітичній сфері; удосконалення чинної нормативно-правової бази, яка врегульовує сферу національної безпеки, зокрема її внутрішньополітичну складову. Доцільним є доповнення та уточнення статей Закону України “Про основи національної безпеки держави” щодо пріоритетів національних інтересів у внутрішньополітичній сфері, загроз та основних напрямів державної політики; підготовка короткострокових та середньострокових документів у сфері внутрішньополітичної безпеки, враховуючи динамічний характер політичних процесів. Вони мають містити актуальні цілі та механізми їх реалізації на відповідний термін, насамперед на річний, які б ґрунтувалися, в тому числі, й на основі аналізу політичних орієнтацій населення; спрямування зусиль відповідних державних органів на залучення громадських організацій до подолання актуальних проблем безпеки внутрішньополітичного характеру. | 