У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми удосконалення професійної музичної підготовки студентів вищих навчальних закладів педагогічної освіти. В результаті теоретико-експериментального дослідження визначено педагогічні умови і розроблено методику ефективної реалізації впливу поліхудожнього виховання на підвищення ефективності навчально-виховного процесу з музичних дисциплін. 1. Теоретичний аналіз проблеми музичної підготовки студентів у вищих навчальних закладах педагогічного профілю засвідчив, що при всій багатогранності поглядів дослідники сходяться на визнанні необхідності, але недостатності суто музичного розвитку майбутніх вчителів для здійснення мистецько-виховної роботи в школі на рівні сучасних вимог. Вузькофаховий підхід до музичного навчання студентів має поступитись місцем забезпеченню його професійного спрямування, провідними аспектами якого виступають естетичний, творчий і педагогічний. Естетичний аспект передбачає розвиток естетичного ставлення студентів до музики, творчий – активізацію творчих засад їх музичної навчальної діяльності, педагогічний – орієнтацію майбутніх вчителів на потреби художньо-виховної роботи зі школярами. 2. Визначено критерії музичної підготовки, які стосуються її естетичних, творчих і педагогічних вимірів і відповідно передбачають міру здатності студентів до адекватної естетичної оцінки художніх достоїнств твору, творчого вирішення музично-інтерпретаційних завдань та педагогічного тлумачення змісту музики. В результаті порівняння вимог до музичної підготовки майбутніх вчителів музики, представлених в науково-методичній літературі, та діагностики її реального стану було виявлено однобічність мистецьких установок студентів виключно на музичне пізнання, переважне зосередження викладачів на вузько-фахових завданнях музичного розвитку студентів за рахунок естетичного, творчого і педагогічного його спрямування. 3. Проведеним дослідженням підтверджується доцільність поліхудожнього виховання студентів, яке трактується нами як засіб удосконалення музичної підготовки. Цільове призначення поліхудожнього виховання в процесі викладання музичних дисциплін полягає в подоланні “однобокості” музичного навчання студентів, забезпеченні якісно нової основи засвоєння музичного матеріалу завдяки розширенню у студентів художньо-образних і художньо-формотворчих уявлень в різних видах мистецтва. Визначення мотиваційно-когнітивної, компенсаторно-образної, емоційно-оцінювальної, художньо-творчої і педагогічно-практичної функцій поліхудожнього виховання орієнтує музичну підготовку відповідно на формування у студентів потреби у творчих контактах не тільки з музикою, а і з іншими видами мистецтва, доповнення музичних вражень художньо-образними уявленнями студентів з інших видів мистецтва, підсилення емоційно-оцінного ставлення до музики, спонукає до її творчого опрацювання, збагачення музично-педагогічних дій студентів поліхудожніми знаннями. 4. Теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено педагогічні умови удосконалення музичної підготовки студентів в процесі педагогічно організованого їх спілкування з різними видами мистецтва. Розширення сфери художнього пізнання студентів спрямовано на підсилення естетичних, творчих і педагогічних аспектів їх профільної підготовки. Суто музичне навчання при такому підході тісно переплітається з формуванням у студентів естетичного ставлення до мистецтва, з активізацією творчих проявів майбутніх вчителів в процесі музичної діяльності, з набуттям досвіду методичної проекції узагальнених художніх уявлень у сферу музично-виховної роботи зі школярами. 5. Доведено необхідність концентрованого охоплення студентами поліхудожньої інформації, яка має стати теоретичною основою художньо-порівняльних зіставлень між музикою і іншими видами мистецтва. З’ясування зв’язків між видами мистецтва має спрямовуватись не на розмивання мистецько-видових меж в свідомості студентів, а на виявлення їх рухливості, можливості образної і формотворчої модифікації. Непродуктивного нарощення поліхудожньої ерудиції можна уникнути на основі дотримання такої логіки викладу поліхудожніх знань, яка підпорядковується розкриттю універсально-художніх і специфічних ознак профільного мистецтва (музики) в процесі зіставлення із іншими його різновидами. 6. Виявлено, що формування естетичного ставлення студентів до музики має спиратись на розроблені в дослідженні образно-асоціативний, аналітико-формотворчий і емпатійно-гедоністичний методи, які різнобічно охоплюють процес поліхудожніх контактів студентів. Образно-асоціативний метод передбачає порівняння змістовного наповнення образів в різних видах мистецтва, аналітико-формотворчий – орієнтує студентів на зіставлення елементів форми, емпатійно-гедоністичний – сприяє досягненню ефекту естетичної насолоди на основі емпатійного переживання студентами художніх образів. 7. Методика активізації творчих засад музичної діяльності, представлена в дисертації, спирається на можливості опосередкованого педагогічного впливу, що передбачає створення у студентів художньо-пошукової мотивації, інтересу до творчої діяльності на основі усвідомлення можливостей варіантного тлумачення однієї теми в різних видах мистецтва; стимулювання творчої уяви і фантазії шляхом залучення студентів до моделювання музичної інтерпретації під впливом художніх образів різних видів мистецтва; опору не тільки на аналітичний, а і на інтуїтивний пошук студентами виконавських засобів в процесі втілення інтерпретаційного задуму в реальне звучання, який зумовлюється досвідом співвіднесення форми і змісту художніх образів в різних видах мистецтва. 8. Оволодіння студентами методами і прийомами залучення художніх творів з різних видів мистецтв до музично-виховної роботи зі школярами розцінюється в дисертації як необхідна умова досягнення педагогічної спрямованості музичної підготовки. В дисертації розроблено три серії навчальних завдань, що послідовно ускладнюються і орієнтують студентів на глибоке усвідомлення і критичне осмислення існуючих методик поліхудожнього виховання школярів; самостійний вибір художніх творів, адекватних педагогічним завданням музичного розвитку школярів; педагогічно-творчу самореалізацію майбутніх вчителів в процесі підготовки і проведення художньо-виховних заходів в школі. 9. Результатом експериментально-дослідної роботи стало визначення етапів творчих контактів студентів з різними видами мистецтв. Послідовному удосконаленню музичної підготовки майбутніх вчителів сприяє збагачення поліхудожніх знань і художньо-сенсорного досвіду студентів (перший етап), застосування впливу художніх образів з різних видів мистецтва на активізацію творчих засад виконавської інтерпретації музики (другий етап), педагогічна проекція набутих в процесі навчання поліхудожніх уявлень про закономірності мистецького відтворення дійсності (третій етап). Тренінговий процес складається з циклів, що поряд з новими, включають і повторні дії. Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Більш глибокого вивчення вимагають питання методики формування художньої культури майбутніх музикантів-педагогів в процесі засвоєння диригентсько-хорових, вокальних, інструментально-виконавських дисциплін; дослідження специфіки актуалізації знань студентів з різних видів мистецтва та психолого-педагогічні умови їх застосування в процесі методичної підготовки до художньо-виховної роботи в школі. Суттєвими для розвитку теорії і методики навчання музики можуть стати спостереження за розвитком музичного сприймання особистості під впливом інших видів мистецтв. | 