Анотація до роботи:

Футуйма Ю.М. Показання та протипоказання до виконання прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка в хірургічному лікуванні виразкової хвороби – прогнозування ранніх та віддалених результатів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03. – хірургія. – Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 2007.

Дисертація присвячена розробці показань та протипоказань до органощадної прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка при лікуванні хворих на виразку шлунка І типу.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 172 хворих на виразкову хворобу шлунка І типу за класифікацією Johnson. Показана динаміка зниження локального кровобігу слизової оболонки періульцерозної зони шлунка залежно від локалізації виразки по малій кривизні. На основі проведеного морфологічного, морфометричного та імуноморфологічного дослідження засвідчено кореляцію морфометричних змін артерій середнього та дрібного калібрів в ділянці виразки з показниками локального кровобігу, місцевих імунних реакцій і важкістю диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка. Обгрунтовано показання і виділено умови до виконання органощадної прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка у хворих на виразку шлунка І типу. Запропоновано алгоритм вибору об'єму резекції ішемізованого сегмента шлунка залежно від локалізації виразки і поширеності морфологічних змін в ділянці виразкової інфільтрації.

Застосування органощадної прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка в поєднанні з селективною проксимальною ваготомією дозволить у 93 % оперованих домогтися відмінних і добрих результатів.

Вивчення змін мінеральної щільності кісткової тканини у хворих, оперованих з приводу шлункових виразок І типу показали, що пацієнти після після обширних резекцій шлунка за методом Більрот-І та Більрот-ІІ у 24,55 і 51,4 % відповідно, складають групу ризику розвитку остеопорозу і потребують медикаментних лікувально-профілактичних заходів.

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці показань і протипоказань до органощадної операції – прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка у хворих на виразку шлунка І типу залежно від змін локального кровобігу і морфогомеостазу, наявності чи відсутності диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка, що в сукупності покращує результати оперативного лікування даної категорії хворих.

1. У хворих з виразками шлунка І типу спостерігається зниження швидкості локального кровобігу в зоні виразкової інфільтрації слизової оболонки шлунка, що, залежно від розміщення по малій кривизні, складає різницю в субкардіальному відділі – на 54,69 %, середній третині – на 49,1 %, нижній третині – на 44,23 %, порівняно з контрольними величинами даних ділянок.

2. Показники локального кровобігу слизової оболонки шлунка прямо корелюють з місцевими імунними реакціями і морфометричними змінами артерій середнього та дрібного калібрів підслизової основи, залежно від важкості диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка у хворих з виразкою шлунка І типу.

3. Виразки шлунка І типу у 51,1 % супроводжуються гіпо- й акінезією та у 64,6 % гіперсекрецією шлункових залоз і при субкардіальних виразках у 53,8 % зустрічається гіпокінетичний та акінетичний тип моторики й у 30,8 % гіперацидність, при виразках середньої третини, відповідно, у 63,6 й 59,1 %, при виразках нижньої третини – у 15,4 й 84,6 %.

4. Умовами для виконання прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка при І типі шлункових виразок є: відсутність дисплазії або наявність помірно вираженої дисплазії, локалізація виразки на передній або задній стінці, відсутність пенетрації виразки малої кривизни в елементи малого сальника і n. Latarget, експрес-біопсія доброякісна, відсутність хронічної дуоденальної непрохідності, наявність хронічної дуоденальної непрохідності І – ІІ ст., збережений локальний кровобіг до 30 % в межах фізіологічної норми ділянки великої кривизни тіла шлунка, відсутність рубцево-виразкових змін дванадцятипалої кишки.

5. У віддаленому періоді після прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка створюються кращі умови для відновлення швидкості локального кровобігу в ділянці великої кривизни тіла шлунка, який на 13,45 % зростає, порівняно із показником до операції, відповідно кровобіг в куксі шлунка після Більрот-І зростає лише на 3,77 %, а після Більрот-ІІ залишається нижче доопераційного на 2,22 %, що впливає на результати оперативного лікування хворих на виразку шлунка.

6. Пацієнти у віддаленому періоді після Більрот-І – у 24,5 % та після Більрот-ІІ – у 51,1 % випадків становлять групу ризику остеопорозу і потребують медикаментних лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження кальцієво-фосфорного гомеостазу.

7. Порівняльний аналіз віддалених результатів показав, що після прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка відмінні і добрі результати отримано у 93 %, після Більрот-І – у 64,9 %, а після резекції шлунка за Більрот-ІІ добрі результати зустрічаються у 50 %, що свідчить про високу якість життя в післяопераційному періоді після органощадного оперативного лікування методом прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка та про його переваги над обширними резекціями за методами Більрота.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО ТА ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. У виборі методу оперативного лікування шлункових виразок за відсутності доопераційних та інтраопераційних протипоказань слід віддавати перевагу органощадному методу оперативного лікування - прицільній резекції ішемізованого сегмента шлунка, як найкращому в плані відновлення у післяопераційному періоді оптимального локального кровобігу, основних функціональних властивостей та імуноморфоструктурної властивості стінки шлунка, порівняно з резекційними методами Більрота.

2. Основними критеріями, на яких базуються показання до вказаного методу оперативного лікування власне шлункових виразок, повинні бути відсутність вираженої дисплазії в доопераційних дослідженнях, сприятливі результати інтраопераційної експрес-біопсії та збереження швидкості локального кровобігу в ділянці великої кривизни тіла шлунка не нижче 30 % фізіологічної величини.

3. З метою профілактики розвитку остеопорозу після резекційних методів Більрота, вже з раннього післяопераційного періоду проводити корекцію необхідної дози мінералів (зокрема кальцію) адекватним харчуванням чи пожиттєвим вживанням кальцієвмісних препаратів та в комплекс щорічних післяопераційних обстежень включати, як обов’язкове, дослідження МЩКТ денситометричним методом.