Анотація до роботи:

Тупахіна О.В. Поетика постмодерністської притчі (на матеріалі творчості Джуліана Барнса). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 – література зарубіжних країн.

Дисертацію присвячено проблемі функціонування постмодерністської модифікації жанру притчі як конструктивної основи творів сучасного британського прозаїка Джуліана Барнса. У дослідженні впорядковуються погляди на притчу в синхронічному та діахронічному аспектах, здійснюється порівняльний аналіз поетики жанрових модифікацій притчі ХХ ст. у світлі концепції „відкритого твору”, доводиться самостійність постмодерністської притчі як жанрової модифікації. Визначається місце творчості Джуліана Барнса в сучасному літературному процесі. За результатами аналізу функцій допоміжних жанрових кліше масової літератури в архітекстуальній структурі романів Барнса доводиться визначальна роль притчі як першоелемента творів письменника. Своєрідність реалізації притчевих засад у творчості Джуліана Барнса досліджується на рівні часової та просторової організації художнього світу, типології персонажів, символіки, алегоризму тощо.

У висновках узагальнюються результати дослідження.

Проблема визначення притчі й гібридних жанрів на її основі, а також категорії притчевості, зберігає актуальність у сучасному літературознавстві внаслідок звернення новітньої літератури до інакомовних форм оповіді і виникнення нових жанрових модифікацій притчі. Притча доби постмодернізму, не втрачаючи генетичного зв’язку із попередніми модифікаціями жанру (екзистенціалістською та постекзистенціалістською), водночас під впливом постмодерністської концептосфери набуває унікальних характеристик (зокрема, у парадигмі авторсько-читацької взаємодії) , за якими її можна вважати самостійним явищем.

Яскравою ілюстрацією такого спадкоємницького і водночас полемічного зв’язку виступає творчість сучасного британського прозаїка Джуліана Барнса, становлення якого як письменника відбувається під впливом світоглядної концепції постмодернізму. Успадковуючи такі специфічні риси британської інакомовної літератури як матеріальність, раціональність та історизм, Барнс творчо переосмислює їх у постмодерністському руслі, надаючи реалії та деталі перш за все сугестивної функції. Притча у творчості Барнса може бути присутня як у вигляді вбудованого фрагменту (численні мікропритчі у „Папузі Флобера” дилогії „Як усе було” і „Любов і т.ін.”, „Дивлячись на сонце”), так і у виглядi конструктивної першооснови твору. В останньому випадку притчевий вплив відчутний на всіх рівнях організації тексту.

За допомогою інакомовлення Барнс відбиває у своїй творчості такі концепти постмодерністської епістеми як деконструкція, симулякр, дискурс, причому останній може використовуватися і як претекст. Художня деталь, що стає в творах Барнса основою для вбудованих притч-парабол, несе на собi відбиток постмодерністської концепції знака. Поєднуючись із освяченими притчевою традицією міфологемами Дому, Острову, Шляху, вона створює у романах Барнса типовий для постмодерністської притчі ефект взаємопроникнення тимчасового й вічного. Притчеву природу творів підкреслюють і обрані автором специфічні типи дійових осіб: персонажі-функції, персонажі-маски або персонажі-метафори.

Ідея Історії посідає у творах Барнса те саме місце, яке займала у канонічній притчі одвічна позачасова Мораль, однак статусу універсальності не має. Хоча історія і виконує функцію універсального притчевого тла, на якому камерні історії набувають статусу філософського узагальнення, автор постійно підкреслює ілюзорність такого бачення, його залежність від інтерпретуючої свідомості. Деконструюючи історичний метанаратив („Папуга Флобера”, „Історія світу у 10 главах”, „Дикобраз”), декларуючи симуляційну природу Історії („Англія, Англія”), її залежність від типу дискурсу та риторичних стратегій („Як усе було”, „Любов і т.ін.”) Барнс підштовхує читача до самостійних тлумачень, надає йому інтерпретативної свободи, чим і зумовлена висока інтерактивність його притч.

Публікації автора:

1. Тупахіна О.В. Жанрові модифікації притчі ХХ ст. // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2004. – С. 184-186

2. Тупахіна О.В. Марґінальна особистість у постмодерністському інтер’єрі дилогії Джуліана Барнса „Як усе було”, „Любов і т.ін.” // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип. 7. – Т.VII. Ч.1. Художня література в контексті культури. – С. 173-179

3. Тупахіна О.В. Концепція історичного процесу в постмодерністському інтер’єрі прози Джуліана Барнса // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 8. – Т. VI. Ч.2. Художня література в контексті культури. – С. 192-199

4. Тупахіна О.В. Роман Джуліана Барнса „Папуга Флобера”: до проблеми жанрової ідентифікації // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Число 10. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – С. 145-147

5. Тупахіна О.В. Культура симуляції: тематичний парк розваг як модель світу у романі Дж. Барнса „Англія, Англія” // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2006. Вип. 9. – Т. Х. Ч.2. Художня література в контексті культури. – С. 216-221

6. Тупахiна О.В. Жанрова своєрiднiсть роману Джуліана Барнса „Папуга Флобера” // Актуальнi проблеми слов’янської фiлологiї: Мiжвуз. зб. наук. ст. – Нiжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Полiграф”, 2007. – Вип. ХIV: Лiнгвiстика i лiтературознавство. – С. 303-310

Додаткові публікації:

1. Тупахина Е.В. Поэтика заголовка в романе Джулиана Барнса «История мира в 10 главах» // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали Другої міжвузівської конференції молодих учених (12-13 лютого 2004 р.). – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 312-313

2. Тупахина Е.В. Текстуальные стратегии в семантическом пространстве дилогии Джулиана Барнса «Как все было», «Любовь и т.д.» // Язык. Человек. Культура: Материалы международной научно-практической конференции 21-23 марта 2005 г.: В 2 ч. – Смоленск: СГПУ, 2005. – С.353-358

3. Тупахина Е.В. Риторическая стратегия автора в романе Джулиана Барнса «Talking it over» // Национально-культурный компонент в тексте и языке: Материалы докл. III Междунар. науч. конф. под эгидой МАПРЯЛ, 7-9 апреля 2005 г.: В 3-х ч. Ч.2. – Мн.: МГЛУ, 2005. – С. 34-35