У дисертації наведене теоретичне узагальнення і наукове вирішення проблеми податкового регулювання економічного розвитку. Здійснено комплексну розробку науково-методичних засад податкового регулювання розвитку економіки України в умовах її ринкової перебудови, обгрунтовано методи і механізми реалізації заходів податкової політики, розроблено пропозиції щодо вдосконалення дії окремих податків і податкової системи у цілому. На основі розкриття механізму і важелів податкового регулювання зроблені наступні висновки: 1. На основі ретроспективного аналізу економічної думки доведено існування перманентного процесу чергування діаметрально протилежних поглядів на економічний розвиток. З погляду сучасності таке бачення на основі діалектики суспільного життя і економічної думки є цілком об'єктивним. В межах кожної історичної епохи, під впливом внутрішніх протиріч відбувалося накопичення певних кількісних змін і, як наслідок, економічна система набувала нового якісного відтінку. Наслідком цього була заміна панівної економічної теорії іншою, як правило, недоброзичливо налаштованою відносно попередньої. І, зрештою, під дією закону заперечування заперечень економічна система переходить в нову стадію розвитку, де накопичені з часом явища єдності і боротьби протилежностей формують кластер нових змін і процес повторюється вже на наступному вищому витку. 2. Визначено, що перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової, що відбувається сьогодні у постсоціалістичному просторі, раніше ніде і ні в якій країні не мав місця і тому потребує нових підходів в управлінні економікою, особливо у податковому регулюванні. Перехід відбувається в інверсійному (зворотному) напрямі: від централізованого планового господарства із надвисокою монополізацією до ринкових відносин, від тотального одержавлення до плюралізму форм власності і господарювання. Трансформація не зводиться лише до ринкових реформ, а носить комплексний, всеосяжний характер, включаючи адекватні перетворення у політичній, інституціональній і культурній сферах, які синхронізуються між собою в часі і просторі. Це не удосконалення соціалістичної системи господарювання, а перехід до принципово нової економічної системи, до нових умов регулювання економічного розвитку. 3. На основі теоретичних досліджень та аналізу світового досвіду показано, що без обгрунтованого податкового регулювання економічного розвитку неможливе досягнення соціального оптимуму - максимально можливого добробуту суспільства в цілому. Загальнодержавна податкова політика повинна забезпечити узгодження інтересів держави, суб'єктів господарювання та регіонів з урахуванням існуючого співвідношення в рівнях їх розвитку і реальних можливостей, створити такі умови господарської діяльності, які б сприяли більш повному використанню усіх резервів розвитку. 4. Доведено, що для активізації економічного розвитку і структурних зрушень в економіці України недостатньо ефективно використовується податковий механізм та його регулятори. Перешкодою служать недоліки в формуванні податкової системи та суперечності в проведенні податкової політики. Так, гальмом для досягнення високих темпів росту та здійснення прогресивних структурних зрушень стали велике і нерівномірне податкове навантаження на платників податку, нестабільність податкового законодавства, численні зміни та поправки до нього, велика кількість нормативних документів, відсутність застосування регулюючої, стимулюючої і перерозподільчої функцій та зосередження на фіскальній ролі податків, надвелика частка пільг тощо. 5. Встановлено, що збільшення питомої ваги податків у ВВП негативно впливає на його динаміку. Звітні дані про зміну питомої ваги податків у ВВП і динаміку ВВП підтверджують їх обернену залежність. На обсяги ВВП певною мірою впливають як податковий "тягар", так і обсяги інвестування, які створюють можливість розширення податкової бази. Звідси випливає необхідність зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки, посилення регулюючої функції податків, підвищення частки видатків бюджету на інвестування пріоритетних напрямів розвитку, сприяння розширенню бази оподаткування за рахунок інвестицій, підвищення ролі оплати праці тощо. 6. Обгрунтовано, що орієнтація на модель інноваційного розвитку потребує структурно-технологічних зрушень інноваційного типу в економіці та окремих її секторах. Для цього необхідно активізувати стимулюючу функцію податкової системи, що з одного боку, забезпечить перехід до нового технологічного укладу, а з іншого - буде сприяти розвитку виробничої інфраструктури, реконструкції застарілих виробництв, ліквідації застарілого обладнання. У кінцевому рахунку податкове сприяння дасть можливість переведення економіки на шлях сталого економічного зростання, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів. 7. Аналіз податку на прибуток підприємств виявив значні недоліки, а саме: надмірний податковий тягар на підприємства, існування великої кількості пільг з податку на прибуток, проблеми у визначенні бази оподаткування (приріст вартості капіталу, нарахування амортизації, існування подвійного оподаткування), складність визначення надходжень податку на прибуток підприємств у перспективі тощо. Розроблені пропозиції щодо вдосконалення цього податку охоплюють: розширення бази оподаткування податком на прибуток через скасування низки пільг, лібералізацію умов амортизації та обліку необхідних для бізнесу витрат, здійснення нарахування амортизації за принципом залишку, що зменшується, використання науково-обґрунтованих методів для прогнозування надходжень податку на прибуток до бюджету та ін. Все це дозволить забезпечити зростання надходжень податку на прибуток до бюджету, зменшити податковий тягар на підприємства, спростити процедуру обліку активів і визначення розміру амортизації, зменшити спотворення при оподаткуванні за умов інфляції, отримати обгрунтовані прогнозні значення надходжень податку на прибуток. 8. Визначено, що податку з доходів фізичних осіб притаманні такі недоліки як незначна роль у сфері перерозподільчих процесів, проблемність вибору ставки та бази оподаткування прибутковим податком, труднощі з визначенням рівня оподаткування прибутковим податком для забезпечення соціальної справедливості і максимальної економічної ефективності, надмірний податковий тягар на низькодохідні верстви населення, недосконалість методичної бази для прогнозування надходження прибуткового податку. З огляду на це необхідно здійснити: - зниження ставок прибуткового податку при одночасному здійсненні заходів щодо посилення контролю за стягненням податку; - перехід від глобального прибуткового податку до шедулярного, за якого всі доходи платників податку оподатковуються з джерела їх одержання; - для компенсації зниження ставок прибуткового оподаткування слід передбачити підвищення ставок акцизів на окремі товари та введення податку на майно фізичних осіб; - встановлення неоподаткованого мінімуму на рівні прожиткового мінімуму в умовах введення єдиної пропорційної ставки прибуткового податку на рівні 13%; відміну низки пільг з прибуткового податку, що надаються мисливцям, фермерським господарствам, з оподаткування натуральних виплат робітникам сільськогосподарських підприємств; - введення норми, що дозволяє податковим органам у випадку явної невідповідності між рівнем життя платника податку і його офіційно сплаченими податками, застосувати метод визначення величини прибуткового податку за так званими зовнішніми ознаками. 9. Показано, що нагальним питанням у сфері оподаткування є подальше удосконалення ПДВ і акцизного збору. Використання ПДВ у сучасному вигляді має такі недоліки як незабезпечення стабільного надходження до бюджету, при стягуванні ПДВ існує надмірне податкове навантаження як на підприємства, так і на кінцевого споживача, викликане високим рівнем його ставки, неточність прогнозних розрахунків і, як наслідок, проблеми у передбаченні надходжень ПДВ та акцизів до бюджету тощо. Запропоновано передбачені наступні заходи: - абсолютний розмір ставки ПДВ повинен розраховуватися виходячи з цілей уряду у відношенні доходів бюджету, а також податкового тягаря на платників податків; - розширення бази оподаткування шляхом зміни системи пільг з ПДВ, зокрема, якщо діяльність носить соціальний характер, то пільги слід замінити дотаціями з бюджету; - включення до складу оподаткування доходу низки послуг туристично-екскурсійної сфери, послуг із забезпечення пожежної безпеки, послуг в поліграфічній, редакційній та видавничій діяльності; - встановлення більш спрощених схем оподаткування акцизами, зокрема, перехід від адвалорної ставки податку до специфічної; 10. Дослідженням бюджету, як інструмента реалізації податкової політики, встановлено, що для вдосконалення бюджетного процесу, у першу чергу, необхідно: - здійснити перехід на об'єктивні методи прогнозування доходів, ліквідувати нерівномірне і занадто велике податкове навантаження на суб'єктів економіки, розширити неподаткові надходження, ввести податок на нерухомість тощо; у видатковій частині це - збільшення обсягів інвестицій у реальний сектор економіки, у науку і інновації з метою розширення податкової бази, посилення ролі бюджету розвитку, перехід на програмно-цільовий метод формування витрат бюджету; - посилити увагу до взаємоув'язки показників державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на усіх етапах бюджетного процесу, доповнити бюджетний процес аналітичними та моніторинговими етапами тощо. 11. Визначено, що проблема міжбюджетних взаємовідносин в Україні безпосередньо пов'язана з фінансовим забезпеченням функціонування органів місцевого самоврядування, особливо в частині реалізації делегованих їм державою владних повноважень, надання соціальних гарантій населенню і стимулювання фінансово-економічної діяльності суб'єктів господарювання певного регіону. Завдяки системі фінансових взаємозв'язків державного і місцевих бюджетів забезпечується реалізація державної політики регіонального вирівнювання шляхом використання такого фінансового інструмента як міжбюджетні трансферти. Саме тому від ефективності міжбюджетних фінансових потоків значною мірою залежить рівень і динаміка соціально-економічного розвитку регіонів. Основними недоліками існуючої системи є відсутність зацікавленості територій у нарощуванні податкового потенціалу, утриманська позиція регіонів; податковий потенціал не враховує ту обставину, що від 4 до 5 млн. громадян України працюють за кордоном; не завжди об'єктивне обчислення податкового потенціалу регіонів. Для усунення цих недоліків автором запропонована модель обрахування дотацій вирівнювання, яка дозволяє ліквідувати зрівнялівку, стимулюватиме регіони у збільшенні надходження податків і зборів, дозволяє більш точно обраховувати податковий потенціал як за рахунок приведення податкових надходжень у попередні роки до року, на який плануються трансферти, так і за рахунок використання у розрахунках наявної чисельності населення регіонів, за виключенням осіб, що працюють за кордоном. 12. Реалізація науково-методичних засад податкового регулювання економічного розвитку буде сприяти як пожвавленню господарчої активності в цілому, так і переходу до періоду зміцнення і розширення виробничого потенціалу, інтенсивного нагромадження капіталу усіх секторів економіки. Наслідком цього будуть не тільки наростаючі темпи і масштаби економічного розвитку, але й певні якісні зміни в їх структурі, підвищенні ефективності економіки. | 