Аналіз, зроблений у дисертації, дозволяє дійти ряду висновків та пропозицій щодо напрямків удосконалення планування й управління собівартістю в противитратному механізмі державного регулювання з метою підвищення цінової конкурентоспроможності вітчизняної промислової продукції: 1. Місткість внутрішнього ринку в нашій країні стримується необґрунтовано низькою питомою вагою зарплати в структурі собівартості і реалізаційній ціні, що відображує безконтрольне зростання цін на енергоносії, сировину, напівфабрикати, що комплектують вироби та ін. 2. Захист економічних інтересів вітчизняних товаровиробників, що випускають у даний час конкурентоспроможну продукцію, може бути ефективним і тривалим у межах національної промислової політики країни при поєднанні двох різнорідних груп факторів: - зниженні банківського відсотка до рівня східноєвропейських держав, що довели на практиці ефективність таких заходів (Словенії, Чехії, Угорщини, Польщі і країн Балтії); - встановленні нижньої границі погодинної оплати праці, що забезпечувала б на рівні суб'єктів, що хазяйнують, необхідні умови для демографічного росту. Вимагає окремого вивчення і законодавчого розв'язання державне регулювання співвідношення рівня оплати праці і доходів 10% найбагатших і 10% найбідніших прошарків населення до соціально безпечного співвідношення (1:5). 3. Комплексна диференціація оцінки органами Держстандарту і провідних галузевих НДІ рівня конкурентоспроможності основних товарних груп промислової продукції для того, щоб державний протекціонізм вітчизняних товаровиробників виступав не у вигляді пільгового оподатковування, але й у формі створення економічних передумов інвестування інноваційної діяльності. 4. Критеріями для добору підприємств, що заслуговують державної підтримки за двома вищезазначеними групами факторів, на наш погляд, можуть виступати: ступінь відповідності технологічної і цінової конкурентоспроможності кращим світовим аналогам; частка прибутку, що направлена на доведення готової продукції до рівня відповідних показників лідерів світового ринку; співвідношення з кращими закордонними аналогами за енергоємністю, матеріалоємністю, наукоємністю та іншими показниками, за допомогою яких кожен вид товарної продукції можна надійно оцінити. 5. Для ефективного функціонування противитратного механізму зниження собівартості продукції в ньому повинні бути поєднані економічні інтереси на всіх рівнях: держава – підприємство – працівник. 6. Дослідження показало, що на сьогодні відсутні реальні стимули зниження собівартості по вертикалі: на робочому місці, на рівні підприємства і на рівні галузі. Необхідно прагнути, щоб зниження витрат на кожному робочому місці було економічно вигідним для всіх учасників виробничого процесу: членів правління АТ, акціонерів, робітників, які не мають акцій. При цьому простота розрахунку дивідендів, їх зв'язок із собівартістю, відкритість поточної виробничо-економічної інформації виступають важливими умовами функціонування ефективного противитратного механізму. 7. Для стабільного стійкого зниження собівартості як головної вихідної умови підвищення конкурентоспроможності доцільно на рівні галузевих міністерств щорічно видавати і розповсюджувати на некомерційній основі інформаційні бюлетені з оцінкою органами Держстандарту рівня відповідності основних видів промислової продукції світовим аналогам, що дозволить підтримувати на підприємствах атмосферу реальної самооцінки конкурентоспроможності продукції, що випускається, і виключити планування підвищеної собівартості. 8. З урахуванням ситуації, що склалася, найбільш реальними шляхами зниження собівартості промислової продукції є: для середніх підприємств акціонерного типу, які не мають інвестиційних ресурсів – підвищення технологічної дисципліни, освоєння прогресивних технологій, доступних без заміни основних засобів виробництва; для великих підприємств, які мають власні інвестиційні кошти, – перехід до нового технологічного укладу з одночасним проведенням стратегічного маркетингу, без якого неможливо розраховувати на розширення ринків збуту. 9. Обґрунтована необхідність участі галузевих міністерств в інформаційному забезпеченні нормативно-технологічною базою даних як основи планування собівартості. 10. Виявлено вплив макро- та мікроекономічних факторів, що мають різну природу та рівень впливу в межах противитратного механізму. |