Теоретичні і прикладні результати, отримані у процесі дисертаційного дослідження, у сукупності розв’язують важливе наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні концепції забезпечення економічної безпеки України на основі технологічної реструктуризації промисловості. Результати дослідження дозволяють дійти таких висновків: 1. Теорія економічної безпеки держави формується на основі теорії циклів і криз, однією з пріоритетних проблем економічної безпеки держави є подолання технологічного розриву з іншими країнами і підвищення рівня інноваційно-технологічної безпеки. 2. Вивчення досвіду інноваційної діяльності призводить до висновку, що у розвинутих країнах формується досконала національна інноваційна система (НІС), забезпечується надійне і гармонійне функціонування її елементів. Процес становлення НІС в Україні характеризується непослідовністю державної політики, низькою інноваційною активністю підприємств, повільним утворенням наукоємних корпорацій і малого інноваційного бізнесу, слабким розвитком мережі джерел фінансування інновацій, що в цілому загрожує втратою конкурентоспроможності економіки. 3. За умов глобальної конкуренції на ринках високотехнологічної продукції і послуг, конкурентоспроможність країни визначається співвідношенням технологічних укладів. Проведене автором дослідження свідчить про те, що технологічна структура української промисловості є недосконалою, на ринках високотехнологічної продукції частка України не перевищує 0,1%. 4. Аналіз інноваційної ситуації і міжнародної науково-технічної кооперації дозволив виділити наступні загрози економічній безпеці України: недостатнє фінансування науково-технічної сфери; недоконаність механізмів створення, правового захисту і комерціалізації технологій; відсутність розвинутої інноваційної інфраструктури; деформація структури виробництва і експорту у промисловості у бік низькотехнологічних галузей; низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції і втрата переваг в окремих високотехнологічних виробництвах та НДДКР. 5. Ефективно реалізувати свій промисловий і науково-технічний потенціал Україна може за умов технологічної реструктуризації промисловості, для чого потрібне зосередження науково-інноваційних і фінансових ресурсів на напрямках, де є умови реалізації конкурентних переваг і використання можливостей капіталізації нематеріальних активів. 6. Стратегічним завданням держави в контексті забезпечення економічної безпеки є системна модернізація промисловості, наближення її галузевої і технологічної структури до пропорцій, які притаманні провідним країнам. 7. Концептуальні засади технологічної реструктуризації промисловості України полягають в узгодженому проведенні галузевих і технологічних реформ з метою підвищення рівня конкурентоспроможності промисловості і рівня економічної безпеки держави. У роботі обґрунтовані наступні принципи технологічної реструктуризації промисловості: поєднання інвестицій з інноваціями, нарощування виробництва і експорту наукоємної продукції, зменшення негативного сальдо у торгівлі високотехнологічною продукцією; кардинальна модернізація виробництв на основі базисних інновацій, розвиток наукомістких галузей і науково-технічного потенціалу України; створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції; кластерний підхід до розвитку промисловості і забезпечення синергетичного ефекту у результаті міжгалузевої взаємодії; сприяння транснаціоналізації українських компаній та їх інтеграції з іноземними компаніями – власниками інтелектуального капіталу; сприяння розвитку малого венчурного бізнесу і розгортання НДДКР на базі мережі технопарків; застосування відносно високотехнологічних сегментів промисловості податкових пільг і довгострокового кредитування під державну гарантію; імпортозаміщення компонентів, необхідних для створення проривних технологій; поєднання державних і приватних капіталів та їх вкладення у науково-технічні проекти вітчизняних та іноземних корпорацій. 8. У роботі поданий авторський прогноз зміни співвідношення технологічних укладів у промисловості, виходячи з вимог інноваційно-технологічної безпеки України. У залежності від темпів узгодження державних і ринкових регуляторів, визначені етапи технологічної реструктуризації. Перший етап (2007-2009 рр.) передбачає концентрацію коштів, отриманих експортоорієнтованими галузями, на інноваційних напрямках та створення корпоративних структур, здатних перерозподіляти ресурси через диверсифікацію. Протягом другого етапу (2010-2015 рр.) забезпечуються умови для спрямування фінансових ресурсів у галузі з високим рівнем доданої вартості, через збільшення державної підтримки пілотних інноваційних проектів і податкових стимулів, розвиток фінансової інфраструктури з метою підвищення мобільності коштів і концентрації їх на напрямах технологічної реструктуризації. Третій етап (2015-2030 рр.) передбачає послаблення прямого державного регулювання структурних перетворень та зростання ролі ринкових важелів. 9. Важливим елементом технологічної реструктуризації промисловості є здійснення системного моніторингу інноваційно-технологічної безпеки. У роботі запропоновано ряд нових показників інноваційно-технологічної безпеки країни, що дозволяють об’єктивно оцінити її рівень і запропонувати відповідні заходи. Удосконалено методику розрахунку індикаторів інноваційно-технологічної безпеки, визначено нормативні і реальні їх значення. 10. Удосконалено методику вибору інноваційних проектів і перевірено її працездатність на прикладі машинобудівної галузі. Методика передбачає вибір проекту за комплексним критерієм (мінімальні обсяги інвестицій і терміни інноваційного циклу), оптимізацію інноваційного процесу за рахунок суміщення його стадій, врахування умов оподаткування, оцінку впливу проектів на рівень економічної безпеки держави у процесі державної експертизи. Застосування запропонованої методики дозволяє промисловим підприємствам підвищити їх інвестиційну привабливість, що має призвести до їх інноваційного розвитку. |