У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні резистентності твердих тканин зубів із флюорозом у дітей, які проживають у регіонах із високим умістом фтору в питній воді, шляхом упровадження запропонованого лікувально-профілактичного комплексу. 1. У дітей м. Шишак, де вміст фтору в питній воді досягає 3,1 мг/л, виявлені вірогідно (р0,001) вищі поширеність флюорозу зубів 88,6 ± 2,68% та його інтенсивність 3,56 ± 0,03, ніж у дітей м. Полтави (74,3 ± 1,61%, 2,26 ± 0,004, відповідно), де вміст фтору в питній воді коливається в межах 0,8-1,5 мг/л. 2. Аналіз площі неушкоджених «чистих» ділянок поверхні зубів, уражених флюорозом, показав вірогідне її зменшення в дітей регіонів із високим умістом фтору в питній воді в порівнянні з дітьми, які проживають у місцевості з оптимальним його вмістом. Навіть за однакових ступенів тяжкості флюорозу зубів показник «чистих» ділянок вірогідно погіршується за постійної дії високих концентрацій фтору в питній воді. 3. За однакового ступеня тяжкості флюорозу зубів реакція пульпи до та після дії кислоти вірогідно більше виражена в дітей м. Полтави, ніж у дітей м.Шишак. Функціональна активність пульпи на кислотне подразнення в дітей із флюорозом зубів в ендемічному регіоні вірогідно знижена в порівнянні з активністю пульпи зубів у дітей, які проживають у місцевості з оптимальним умістом фтору в питній воді. 4. Структурно-функціональна резистентність емалі зубів із флюорозом у дітей, які вживають воду з високим умістом фтору в питній воді становить 2,70 ± 0,06 бала, що відповідає середньому значенню. Мінералізуючий потенціал ротової рідини низький і становить 1,90 ± 0,04 бала. В регіоні з високим умістом фтору в питній воді спостерігається вірогідне зниження в 1,4 разу концентрації іонізованого кальцію та в 1,5 разу неорганічних фосфатів у ротовій рідині дітей порівняно з групою дітей, що вживають воду з оптимальним умістом фтору в питній воді. За цих умов в групі дітей м.Шишаки відповідно порушуються кислотно-основний баланс порожнини рота, про що свідчить вірогідне зниження рН ротової рідини в 1,2 разу порівняно з дітьми м.Полтави. При порівнянні цих показників за однакових ступенів тяжкості флюорозу зубів вони гірші в дітей, які проживають у місцевості з високим умістом фтору в питній воді. Підвищена концентрація фтору в навколишньому середовищі порушує гомеостаз ротової рідини дітей, сприяючи зниженню її мінералізуючого потенціалу, вмісту мінеральних компонентів та сдвигу рН в кислу сторону. 5. У дітей із флюорозом зубів, які проживають у регіоні з різним умістом фтору в питній воді, показники гігієни порожнини рота і стану тканин пародонта погіршуються залежно від підвищення ступеня тяжкості флюорозу. 6. У дітей із флюорозом зубів у місцевості з високою концентрацією фтору в питній воді спостерігаються високий рівень малонового диальдегіду, зниження активності каталази в ротовій рідині, а також умісту лізоциму, секреторного імуноглобуліну А в порівнянні з дітьми, які вживають воду з оптимальною концентрацією фтору. Підвищена концентрація фтору в питній воді послаблює захисні властивості ротової рідини та підсилює вміст у ній продукту перекисного окиснення ліпідів. 7. Упровадження запропонованого лікувально-профілактичного комплексу для дітей у регіоні з високим умістом фтору в питній воді підвищує кислотостійкість емалі постійних зубів, мінералізуючий потенціал, уміст мінеральних речовин, а також здійснює нормалізуючий вплив на кислотно-лужний стан порожнини рота та послаблює інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів, підвищує імунний захист тканин порожнини рота. Вищезазначені показники гомеостазу порожнини рота забезпечують гальмування розвитку флюорозу зубів у дітей. |
