Анотація до роботи:

Чепур С.С. Підвищення кормової продуктивності багаторічних трав залежно від їх добору та удобрення в умовах гірської зони Карпат. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 – кормовиробництво і луківництво. Вінницький державний аграрний університет і інститут кормів УААН. Вінниця – 2007.

В дисертації викладені результати досліджень з питань добору багаторічних трав для створення сіяних бобово-злакових травостоїв і вивчення впливу окремих видів органічних й мінеральних добрив та строків їх внесення на продуктивні показники корму, дано економічну і біоенергетичну оцінку застосування досліджуваних факторів в умовах гірської зони Карпат.

Встановлено, що травосуміш з конюшини лучної, люцерни посівної, лядвенцю рогатого з тимофіївкою лучною забезпечує стабільні і високопродуктивні врожаї, її органо-мінеральне удобрення (одноразове внесення 30 т/га гною восени + N₃₀P₁₀₅ навесні) є економічно вигідним та енергетично оправданим в умовах гірської зони Карпат.

1. В дисертації наведено теоретичний аналіз і узагальнення наукових досягнень та результатів польових досліджень, на підставі яких запропоновано нове вирішення однієї, з найважливіших проблем в науковому і практичному кормовиробництві. Воно стосується формування і регулювання ботанічного складу сіяних травостоїв та компонування норм і способів застосування органо-мінерального їх удобрення з метою підвищення і збереження високої кормової продуктивності сіяних багаторічних трав в гірсько-лісовому поясі Карпат.

2. Найпоширеніші в регіоні та цінні в кормовому відношенні конюшина лучна, люцерна посівна та лядвенець рогатий на другий і третій роки життя в сіяних сінокосах, з кожним укосом послаблюють стійкість до умов оточуючого середовища і випадають з травостою. Густота стояння рослин конюшини лучної за цей період зменшилась на 36,9 % і 80,9 %, люцерни посівної на 35,2 % і 65,5 %, лядвенцю рогатого на 56,7 % і 73,4 %.

3. Тимофіївка лучна, в двовидових посівах з нею, посилювала стійкість конюшини лучної і люцерни посівної другого року життя на 4,2 і 8,4 %, а третього року життя – відповідно на 16 і 11,4 %.

4. На другому році життя і до першого укосу третього року життя трав, втрати від випадання бобових рослин з травостою, в урожаї корму компенсуються пагоноутворенням. Воно, залежно від виду посіву, переважає кількість рослин попереднього року їх життя, в 1,5-2,6 разів у конюшини лучної, в 2,6-3,78 разів у люцерни посівної і в 6,5-9,2 разів у лядвенцю рогатого. Між першим і другим укосами третього року життя рослин, густота стеблостою люцерни посівної знижується на 33 %, а конюшина лучна втратила 84 % стебел і на 63 % знизила врожайність.

5. Перший укіс за всіма показниками кормової продуктивності, як правило, переважає другий. Формування висоти, облистяності й врожайності кожного укосу трав (фаза кінець бутонізації – початок цвітіння, колосіння) в одно-, дво-, і чотирикомпонентному посівах, знаходяться в прямій залежності від темпів приросту рослин протягом першої декади початкового етапу їх розвитку після відростання, які визначаються кліматичними особливостями цього періоду.

6. Найкращі кількісні і якісні, крім виходу перетравного протеїну з гектара, показники продуктивності, економічної (собівартість 1 ц кормових одиниць - 31,7 грн., умовно-чистий прибуток з 1 га – 3035,7 грн. і рівень рентабельності – 89,3 %) та енергетичної (енергоємність кормової одиниці 198,7 МДж/ц та енергетичний коефіцієнт – 11,6) ефективності в одновидовому посіві, але й найкоротший строк життя, максимум 1,5-2 роки для переважної більшості рослин, має конюшина лучна. Її перевага, в показниках економічної й енергетичної ефективності та урожайності, над люцерною посівною та лядвенцем рогатим в одно- і двохкомпонентному посіві з тимофіївкою лучною на другий, найпродуктивніший рік їх життя, досягає по окремих показниках від 16 до 87,8 %. На третьому році життя вона знижує продуктивність на 45 % в першому і на 71 % в другому укосах.

7. Одно- і двовидові посіви люцерни посівної і лядвенцю рогатого на 15 і 27 % поступаються конюшині лучній за середньорічними, основними показниками кормової продуктивності з гектара посіву, крім перетравного протеїну, за збором якого переважають її відповідно на 11 і 6 %. Проте, вони повільніше випадають з травостою, завдяки чому довше зберігають його високу кормову продуктивність.

8. Участь тимофіївки лучної, в двовидових з нею посівах, знижує на 12,1 – 26,1 % всі валові, за три роки життя рослин, показники енергетичної продуктивності конюшини лучної та на 7,5-7,7 % вихід кормових одиниць і обмінної енергії з гектара посіву люцерни посівної.

9. Травосуміш бобових трав з тимофіївкою лучною краще реагує на різні прийоми сумісно внесеного органо-мінерального удобрення, в еквівалентній за елементами живлення, рекомендованій для регіону, щорічній дозі N₆₀P₆₀K₆₀, ніж на окремо взяті мінеральні добрива в цій дозі. Таке удобрення, залежно від кліматичних умов року, сприяло кращому на 18-51,2 % росту рослин в висоту, а листя злакових в довжину, інтенсивнішому кущінню бобових компонентів й найефективнішому нагромадженню вегетативної маси з високими якісними показниками, створенню потужнішої на 24-96 % кореневої системи.

10. Щорічне весняне удобрення травостою мінеральними добривами в дозі N₆₀P₆₀K₆₀ привело, в порівнянні з контролем, до зменшення в зеленій масі обох укосів масової долі бобових на 25,4-34,7 %, збільшення долі злакових на 17,7-11,3 % і різнотрав’я на 7,7-23,4 %. Зниження дози діючої речовини азоту до 30 кг/га відчутно менше змінювало співвідношення компонентів в ботанічному складі травостою.

11.Фосфорно-калійні добрива стимулювали зростання в 1,5-3 рази масової долі бобових в травостої, ріст стебел і листя як злакових, так і бобових, але за показниками кормової продуктивності поступались іншим варіантам мінерального та органомінерального удобрення. Ефективність їх впливу залежить від кліматичних умов року, укосу та строку життя трав.

12. Найбільший, статистично доведений щодо неудобреного контролю та інших варіантів удобрення, вплив на ріст і розвиток сіяних компонентів травостою, збільшення тривалості їх продуктивного життя, збільшення масової долі бобових в травостої обох укосів, пригнічення розвитку різнотрав'я, приріст врожаю зеленої маси і сіна, мало разове удобрення їх 30-ма т/га гною, внесеними восени (на першому році життя травостою), в поєднанні їх з весняним внесенням мінеральних добрив в дозі N₃₀P₁₀₅, що відповідає щорічному внесенню N₆₀P₆₀K₆₀.

13. Найбільший вміст перетравного протеїну (84,1-87,6 г/кг) та забезпеченість ним кормової одиниці (112,5-117,6 г) виявлено в сухій масі всіх варіантів удобрення трав мінеральними добривами, а найменший (відповідно 70,4-72,2 г/кг та 94,4-93,6 г) - в сухій масі з неудобреного контролю та варіантів з участю органічних добрив. Проте, найбільший валовий вихід з гектара сухої речовини (111,2-124,3 ц), кормових одиниць (82,3-91 ц), перетравного протеїну (8,2-9,1 ц) та обмінної енергії (85,4-95,6 ГДж) одержано в варіантах, де застосовували органомінеральне удобрення трав 30-ма т/га гною в поєднанні з N₃₀P₁₀₅, внесені за один прийом під покривну культуру і в два прийоми, органічні добрива восени після збирання покривної культури та мінеральні навесні.

14. Органомінеральне удобрення трав 30-ма т/га гною в поєднанні з N₃₀P₁₀₅, внесене в два прийоми, органічні добрива восени після збирання покривної культури та мінеральні навесні забезпечує нижчу собіварість 1 ц кормових одиниць (38,4 грн), вищий умовно-чистий прибуток з 1 га (2004 грн) і рівень рентабельності (56,3 %) порівняно з щорічним удобренням аналогічною дозою N₆₀P₆₀K₆₀ мінеральних добрив, зазначені вище показники економічної ефективності яких відповідно складали 44 грн, 1060 грн і 36,3 %.

Публікації автора:

1. Чепур С. С. Продуктивність люцерни посівної, лядвенцю рогатого та конюшини лучної в одновидових посівах і в сумішках з тимофіївкою лучною при вирощуванні їх на буроземах Карпат // Корми і кормовиробництво, 2006. – Вип. 58. – С. 56-60.

2. Чепур С. С. Вплив органо-мінерального удобрення на кормову продуктивність сіяних травостоїв гірсько-лучного поясу Карпат // Сільський господар, 2007. – № 1-2. – С. 34-35.

3. Чепур С.С., Дзюбайло А.Г. Економічна ефективність окремих елементів технології вирощування багаторічних трав на сіно в умовах гірсько-лучного поясу Карпат // Молодь і ринок, 2007. – № 1-2. – С. 74-76 (особистий внесок 90 %. Проведення досліджень, узагальнення даних, написання статті)

4. Моспан Г. М., Чепур С. С. Удобрення сіяних багаторічних трав - важливий фактор впливу на їх продуктивність і стабільність лучних екосистем // Корми і кормовиробництво, 2006. – Вип. 58. – С. 66-71. (особистий внесок 80%. Проведення дослідження, обробка одержаних результатів, формулювання висновків, написання статті)

5. Моспан Г.М., Чепур С.С. Вплив удобрення сіяних лук на їх продуктивність і біологічну активність грунту // Корми і кормовиробництво, 2003. – Вип. 51. – С. 270-272 (особистий внесок 65%. Проведення дослідження, обробка одержаних результатів, формулювання висновків)

6. Моспан Г. М., Чепур С. С. Шляхи підвищення врожайності природних кормових угідь гірсько-лісового поясу Карпат // Проблеми агропромислового комплексу Карпат, 2002-2003. – № 11-12. – С. 76-79. (особистий внесок 65%. Узагальнення даних, обробка одержаних результатів, формулювання висновків)

7. Моспан Г.М., Чепур С.С. Інтенсифікація гірського кормовиробництва, як елемент антропогенного руйнування природних гірських екосистем і шлях збалансованого господарювання в них // Матеріали міжнародної конференції “Гори і люди”. – Рахів, 2002. – Том 2. – С.128-132. (особистий внесок 50%. Обробка одержаних результатів, формулювання висновків).