1. Птахівництво належить до тих галузей сільського господарства, розвиток яких дозволяє в умовах зростаючих доходів населення забезпечити швидке насичення продовольчого ринку високоцінними і відносно дешевими продуктами тваринного походження. Підвищення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва зводиться до отримання максимальної кількості продукції від однієї голови птиці за мінімальних затрат праці та матеріальних ресурсів на її виробництво. Виділяють економічну ефективність галузі загалом; окремих птахівничих підприємств; виробництва окремих видів продукції (м’яса птиці, яєць); виконання окремих технологічних операцій; впровадження у виробництво досягнень науки і техніки. Відповідно до цілей, які реалізуються у процесі функціонування птахопродуктового підкомплексу АПК, розрізняють соціальну, економічну та технологічну ефективність. В сільськогосподарських підприємствах вони опосередковано, а в особистих селянських господарствах – безпосередньо – пов’язані між собою. 2.Упродовж 1990-2006 рр. чисельність поголів’я птиці в усіх категоріях господарств Львівської області зменшилася з 10,5 до 7,2 млн.голів, тобто на 31,2%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах на 56,3%, а в особистих селянських господарствах на 10,3%. Значними також були темпи скорочення обсягів виробництва м’яса птиці та яєць. Основними чинниками негативних тенденцій у розвитку птахівництва стали зниження купівельної спроможності населення в 90-х роках минулого століття, порушення господарських зв’язків, занепад комбікормової промисловості, неврегульованість відносин власності. З початку нинішнього століття намітились значні позитивні зрушення в розвитку птахівництва. Зростає чисельність поголів’я (насамперед в сільськогосподарських підприємствах), покращуються показники його продуктивності. Збільшуються обсяги виробництва і споживання м’яса і яєць населенням Львівської області. В основі позитивних тенденцій розвитку галузі лежить зростання попиту завдяки підвищенню рівня доходів населення, вирішення проблем власності, а також державна підтримка, зокрема у вигляді дотацій виробникам. 3. Основними виробниками м’яса птиці у Львівській області (75% загального обсягу виробництва) є особисті селянські господарства. Вони ж виробляють 67% пташиних яєць. Переміщення значної частини виробництва продукції птахівництва в особисті селянські господарства є негативним явищем, оскільки цей процес супроводжується зростанням загальних затрат праці, зниженням рівня конкурентоспроможності галузі. Господарства населення, які утримують незначну кількість птиці, не можуть вирішити проблему насичення ринку області пташиними яйцями та м’ясом. 4. Рівень рентабельності виробництва м’яса птиці сільськогосподарськими підприємствами протягом 2000-2006 рр. зріс з -37,4% до 4,6%, а виробництво яєць упродовж цього періоду дослідження було прибутковим, хоча у 2006 р. стало збитковим. Основними чинниками впливу є надто висока собівартість одиниці продукції та низька її реалізаційна ціна. У дисертації визначено ступінь впливу на показник рентабельності такого важливого чинника, як розмір птахопідприємства. У крупних птахопідприємствах значно нижча собівартість одиниці продукції, питомі затрати праці. Встановлено, що зі зростанням питомих витрат кормів поліпшуються показники продуктивності птиці. Тому основними напрямами підвищення ефективності виробництва продукції птахівництва є зростання продуктивності, оптимізація виробничих витрат, зміцнення кормової бази. 5. Застосування методу DEA (аналізу оболонки даних) дозволило провести порівняльний аналіз технічної, аллокативної та економічної ефективності використання виробничих ресурсів птахопідприємствами досліджуваного регіону. У модель введено усі підприємства, систему показників ресурсозбереження визначали з урахуванням особливостей вітчизняної статистики. Результати аналізу показали недостатній рівень ефективності використання ресурсів більшістю підприємств, які виробляють м’ясо птиці та пташині яйця. Значна їх частина може забезпечувати досягнення власних показників ефективності за використання меншого (на 30-40%) обсягу ресурсів. Лише незначна частина птахівничих підприємств досягла оптимальних показників використання виробничих ресурсів у процесі виробництва яєць і м’яса. 6. Розрахунки показали наявність значних диспропорцій між такими видами виробничих ресурсів, як поголів’я птиці та авансований капітал, корми та інші види матеріальних ресурсів. Диспропорції, які спостерігаються у більшості птахопідприємств, лежать в основі низьких показників ефективності використання ресурсів. Передові підприємства досягають високих показників ефективності не стільки за рахунок оптимізації рівня виробничих витрат, скільки за рахунок оптимізації їх структури. 7. Для стабілізації галузі птахівництва та підвищення ефективності її функціонування пропонується збільшити обсяги виробництва продукції на промисловій основі з використанням наявного потенціалу підприємств; поліпшити матеріально-технічну базу птахівничих підприємств за рахунок заміни морально застарілого та фізично зношеного обладнання новим високоефективним та енергоощадним; значно збільшити обсяг інвестицій в розвиток птахопідприємств; вдосконалити державне регулювання цін на енергоносії, кормові та інші матеріально-технічні ресурси. Основними виробниками м’яса птиці і яєць повинні стати птахівничі підприємства при значному скороченні питомої ваги особистих селянських господарств, які не здатні забезпечувати розвиток галузі на інноваційній основі. 8. Необхідною передумовою ефективного розвитку птахопідприємства є інтенсифікація. Основними її чинниками є механізація і автоматизація процесів виробництва, розробка та впровадження у виробництво прогресивних енергоощадних технологій, утримання високопродуктивної птиці, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних систем організації та управління виробництвом. 9. В дисертаційній роботі визначено перспективні параметри розвитку птахівництва у Львівській області. Вони побудовані на основі концепції самозабезпечення продукцією галузі. Проведені прогнозні розрахунки показали, що для досягнення самозабезпечення регіону м’ясом птиці до 2010 р. необхідно збільшити обсяги його виробництва в сільськогосподарських підприємствах на 18,8 тис.т й досягти рівня 33,8 тис.т. Обсяги виробництва пташиних яєць необхідно збільшити на 454,3 млн.шт. (у 4,25 раза). Розроблено обсяги товароруху вироблених яєць і м’яса птиці через систему маркетингових каналів. Вони сформовані на основі врахування особливостей співвідношення попиту і пропозиції на локальних ринках пташиного м’яса і яєць. |
