1. Економічна ефективність, як економічна категорія, відображає кількісні та якісні сторони будь-якого виробництва та означає дієвість, доходність, результативність, прибутковість. Метою виробництва є одержання максимального результату при найбільш повному використанні одиниці кожного ресурсу. У ринковій економіці фактори виробництва набувають характеру капіталу: земельного, людського та матеріально-технічного, а їх сукупність створює сукупний сільськогосподарський капітал. 2. Економічна ефективність ефіроолійного, як і будь-якого сільськогосподарського виробництва, виражається системою показників, де чисельником виступають результати виробництва (вартість валової продукції, прибуток), а знаменником є витрати живої праці, величина застосованих основних виробничих засобів, площа сільськогосподарських угідь, сукупні витрати на виробництво продукції. Кожен окремий показник відображає тільки одну із сторін сукупного результату економічної ефективності. Використання узагальнюючого показника, який визначається відношенням величини прибутку до суми грошової оцінки землі, людського капіталу і матеріально-технічного капіталу, дозволило зробити висновок про більш точну та повну оцінку ефективності виробництва. 3. Проблема економічної ефективності ефіроолійного виробництва залежить і від нової обставини, яка не знайшла повної оцінки в економічній літературі. Земля стала приватною власністю, яка поступово починає приймати участь в ринкових відносинах як товар, як предмет оренди. Тому грошова оцінка землі є засобом, який дозволяє включити її у систему економічних розрахунків. Дослідження показали, що відмінності у властивостях земель приводять до необхідності альтернативного використання землі в кожній конкретній місцевості і до знаходження того способу використання, який забезпечив би виробництво найбільшої маси рослинницької продукції при існуючому ресурсному забезпеченні з одночасним збереженням або підвищенням родючості ґрунтів. Крім того методика грошової оцінки землі, зайнятої ефіроолійними культурами повинна враховувати і біологічні властивості культур. 4. Аналіз динаміки показників виробництва ефіроносів показав, що за період з 1990 до 1997 року спостерігалося різке скорочення площ з 10,4 тис. га до 5,9 тис. га, що привело до зниження показників ефективності. Причинами неефективної роботи ефіроолійних підприємств є низький рівень технічного забезпечення, занепад селекційної роботи, проблема реалізації продукції, сезонний фактор виробництва, неконкурентоспроможність вітчизняної натуральної продукції в порівнянні з іноземними синтетичними дешевими ефірними оліями. 5. Показник рівня рентабельності виробництва олій змінювався за досліджуваний період і в середньому на підприємствах Криму складає шавлієвої - 15,8%, лавандової – 18,9 %, трояндової – 2,8%. Дослідження структури сільськогосподарського капіталу показало, що він залежить від розмірів підприємства та ефіроносних плантацій, від рівня технічної оснащеності. Найбільшу питому вагу у сукупності має оцінка трудових ресурсів підприємства та грошова оцінка землі, що свідчить про низький рівень механізації виробництва. Розрахований показник рівня рентабельності сукупного сільськогосподарського виробництва враховує усі використані в процесі виробництва фактори, включаючи головний у сільському господарстві – землю. 6. Підвищити показники ефективності ефіроолійного виробництва можна за рахунок встановлення єдиного циклу виробництва на підприємстві від вирощування до виробництва кінцевої продукції (ефірної олії), розширення виробництва переробної сировини з різними термінами дозрівання та збору, використання для переробки вторинних матеріальних ресурсів, більш повного використання енергетичних потужностей, використання відходів, розвитку бджільництва та виробництва парфюмерно-косметичної продукції. 7. Для завоювання на внутрішньому і зовнішньому ринках стійкої позиції щодо реалізації виробленої продукції з урахуванням важкого фінансового стану підприємств запропонована стратегія виходу ефіроолійних підприємств з кризи. На основі теорії спрямованої діяльності обґрунтована трансформація функцій управління виробничим процесом та розроблено комплекс стратегій, який забезпечить підприємствам сталий розвиток на кожній стадії життєвого циклу. 8. В нових умовах націлених на ресурсозбереження, важливим стає оцінка не тільки економічної ефективності використання поточних витрат, але й всього використовуваного потенціалу. Для визначення потенційної можливості виробництва та експорту ефіроолійної продукції розроблена економіко-математична модель залежності виходу продукції від наявних факторів виробництва у вартісній оцінці. Встановлено, що Сімферопольське підприємство Комбінат „Кримська троянда” використовує потенціал нижче середнього рівня майже на 20%, Бахчисарайське підприємство РЗВТ „Крим-Аромат” лише на 82,1%, на Алуштинському підприємстві рівень використання ресурсів нижче середнього на 1,1%. Збільшення виробництва ефіроолійної продукції може бути тільки за умови підвищення ефективності використання основних ресурсів, що є в розпорядженні підприємств. 9. Обґрунтована ефективність впровадження нових сортів ефіроолійних культур. Нові сорти шавлії дозволять підприємствам одержувати до 162 ц сировини з 1га проти існуючих 120, і до 92 кг олії з 1га проти 24. Урожайність деяких сортів лаванди може досягати 55 ц з 1га, а вихід олії з 1 га -110 кг, при існуючих 30 ц з 1 га і виході олії-42,6 кг. З одного гектара, зайнятого трояндою можна одержувати 22 ц пелюсток та 19 кг олії в порівнянні з існуючими відповідно14 ц та 1,4 кг. Використання високоолійних сортів та передової агротехніки, високий рівень концентрації, механізація виробничих процесів та скорочення термінів збору та переробки дозволить підприємствам підвищити показники ефективності. Розраховано розмір інвестицій на виведення сорту з урахуванням дисконтування витрат на прикладі сорту шавлії „Мрія” - за 15 років знадобиться 759,4 тис. грн. Очевидно, що сьогодні як ніколи потрібно відродити систему насінних станцій та розсадницьких господарств на території Криму та їх бюджетного фінансування. 10. Для удосконалення ринкових відносин в ефіроолійній галузі необхідно впровадити систему орендних відносин та іпотечного кредитування для залучення додаткових коштів. Для встановлення суми орендної плати рекомендується використовувати запропоновану методику грошової оцінки землі, зайнятої ефіроносами. Найбільш оптимальним для учасників орендних відносин приймати за базу розрахунку 20% диференційної ренти, що забезпечить доход обом сторонам. При умові застави земельної власності, на якій вирощуються ефіроноси, їх реалізація дозволить не тільки погасити заборгованість, а також забезпечить доход землевласнику. При заставі 200 га господарства можуть отримувати від 13 до 29 тис. грн., яка визначається як 40% величини диференційної ренти з 1га. Подальший розвиток ефіроолійного виробництва з урахуванням запропонованих рекомендацій дозволить підвищити ефективність використання земельних, матеріальних, трудових ресурсів та природного потенціалу регіону. |
