1. Економічна ефективність підприємства – це один з типів ефективності, критерії якої визначаються відношенням досягнутого підприємством результату до здійснених витрат. Її критерії є універсальними, тобто єдиними для всіх видів економічної діяльності, незалежно від галузевої приналежності чи категорії підприємства. Вони характеризують успішність підприємства як суб’єкта бізнесу, джерела доходів для його власників. Досягається універсальність критеріїв завдяки оцінці вкладених у виробництво ресурсів й одержаного ефекту у вартісній формі – на основі поточних ринкових цін, реальної поточної вартості ресурсів. Головним критерієм економічної ефективності підприємств вважаємо рентабельність. 2. Нехтування специфічними особливостями аграрного виробництва призвело до різкого зниження рівня економічної ефективності сільськогосподарських підприємств. В останні роки відбулися позитивні зміни в системі кредитування й оподаткування підприємств галузі, частково – у співвідношенні цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Однак допущені в 90-ті роки минулого століття втрати ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, зокрема основних засобів, є настільки значними, що вжитих заходів недостатньо для докорінного покращання ситуації. 3. Протягом останніх років у сільськогосподарських підприємствах Львівської області спостерігається тенденція до поліпшення показників економічної ефективності. У 2003 році сільськогосподарське виробництво в цілому було рентабельним, однак не спостерігалося переконливих якісних змін, які б характеризували реальне подолання кризи в галузі. Серед агропідприємств залишається велика частка збиткових. Продовжується зменшення ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств області, мають місце високий рівень кредиторської заборгованості та збільшення його в динаміці, вкрай низькі показники ліквідності й платоспроможності тощо. Наявні технології та принципи організації господарської діяльності в підприємствах галузі не є достатньо ефективними. 4. Збільшення концентрації сукупного капіталу з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь супроводжується погіршенням показників ефективності використання ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. Це свідчить про нераціональний склад активів, низьку якість окремих видів матеріальних ресурсів, прорахунки в організації їх використання. 5. Спостерігається позитивна тенденція до зростання показників оборотності активів сільськогосподарських підприємств, кредиторської заборгованості. Вона зумовлена зростанням обсягу грошових надходжень відносно вартості активів і кредиторської заборгованості. Водночас низька порівняно з іншими галузями оборотність поточних активів і сезонність виробництва в сільському господарстві зумовлює підвищену потребу в короткострокових кредитах. Протягом останніх років у сільськогосподарських підприємствах Львівської області спостерігається тенденція до покращання показників ліквідності та платоспроможності. Вони, однак, в основному залишаються набагато нижчими за рекомендовані значення. З показників ліквідності найбільш зручним для оцінки економічного стану сільськогосподарських підприємств є коефіцієнт поточної ліквідності, нормативним (мінімальним рекомендованим) значенням якого у даний час пропонуємо вважати 1,5. 6. Збільшення доходів сільськогосподарських підприємств Львівської області забезпечить поєднання екстенсивних та інтенсивних шляхів розвитку системи аграрного виробництва. Ресурсний потенціал і природноекономічні умови дозволяють розвивати в підприємствах на екстенсивній основі буряківництво, льонарство, тваринницькі галузі. Водночас необхідною умовою досягнення прийнятного рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація. Зокрема, у сільськогосподарських підприємствах області за рахунок підвищення урожайності зернових, цукрових буряків, продуктивності корів вже у найближчий час можна досягти прийнятних показників ефективності виробництва зерна, цукрових буряків, молока. Однак дуже складно буде за існуючих технологічних та економічних умов досягти беззбитковості виробництва приросту великої рогатої худоби та свиней. 7. Завдяки підвищенню якості продукції та використанню вигідніших каналів її реалізації сільськогосподарські підприємства Львівської області мають значні резерви для збільшення без суттєвих додаткових витрат виручки від продажу основних видів продукції (зокрема у 2003 році зерна – на 14 %, продукції вирощування олійних культур – на 8%, льоноволокна – на 30 %, молока – на 10 %, худоби і птиці – на 23 %). Приріст виручки забезпечуватиме підвищення середніх цін продажу продукції. 8. Сприятливі умови (технічні та фінансові) для збільшення доходів сільськогосподарських підприємств створює їх співпраця з переробними підприємствами, позитивні приклади якої є у Львівській області. Розгортання такої співпраці повинно стати предметом реалізації регіональних програм, розроблених за участю і сприяння державних органів, дорадчих служб, комерційних банків. 9. Для покращання кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідно удосконалювати існуючі механізми кредитування та створювати нові. Зокрема, доцільно збільшити масштаби компенсації з держбюджету частини плати за надані сільськогосподарським товаровиробникам кредити, розвивати систему товарного кредитування під заставу майбутнього врожаю, налагодити систему іпотечного кредитування. Ліквідну вартість ділянки ріллі як об’єкта застави пропонуємо визначати як капіталізований на основі існуючих банківських ставок дохід від вирощування зернових (50 % прибутку при потенційній урожайності зернових, відповідній цій урожайності собівартості зерна та фактичному рівні цін на зерно). За нашими розрахунками середній розмір кредиту, що його могли б отримати підприємства Жовківського району під заставу 1 га ріллі, становить в середньому в 4,38 тис. грн. 10. Зміна складу засновників сільськогосподарського підприємства чи його власника є об’єктивним процесом, властивим для ринкової економіки. Якщо така реорганізація супроводжується реальними інвестиціями у розвиток сільськогосподарського підприємства, передбачає дотримання інтересів орендодавців та активних працівників, її слід підтримувати на офіційному рівні через прийняття відповідних законодавчих актів. Через велику кількість пенсіонерів та інших не зайнятих у сільськогосподарському виробництві осіб необхідно розробити ефективний механізм обігу земельних і майнових паїв, зокрема створити умови для функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення, передбачити стимули для викупу засновниками підприємств у таких орендодавців майнових паїв. |
