Анотація до роботи:

Семенюк-Самсоненко В.П. Підвищення ефективності управління об'єктами державної власності в умовах реформування економічних відносин в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", Київ, 2009.

В дисертації досліджено теоретико-методичні, науково-практичні та організаційно-економічні засади управління об'єктами державної власності, пов’язані з володінням, розпорядженням та користуванням ними. На основі міжнародного досвіду роздержавлення, приватизації та управління державною власністю проаналізовано основні закономірності та особливості з точки зору прийнятності їх застосування в Україні. Досліджено особливості здійснення процесів роздержавлення та приватизації в Україні та їх соціально-економічні наслідки, обґрунтовано основні напрями удосконалення приватизаційної політики держави у контексті забезпечення інтересів усього суспільства, розроблено пропозиції до Державної програми приватизації. Проведено аналіз правових, економічних та організаційних засад управління об'єктами державної власності, у т. ч. державними корпоративними правами, розроблено рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності управління об'єктами державної власності. Обґрунтовано необхідність та визначено умови застосування механізмів реприватизації, розроблено основні засади реприватизації державного майна в Україні.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розроблено практичні рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності управління об'єктами державної власності. Проведене дослідження за темою дисертації дає підстави для таких висновків і рекомендацій.

1. Аналіз основних засад роздержавлення власності в Україні виявив відсутність в українському законодавстві чіткого визначення терміну "роздержавлення". У дослідженні запропоновано розглядати його у широкому значенні (як процес відчуження державного майна з державної власності з подальшим переведенням його у недержавні форми власності) – у такій трактовці приватизація є другим етапом роздержавлення; та вузькому розумінні (як вилучення майна з державної власності без подальшого переведення у приватну власність, тобто, корпоратизація) – у цій трактовці роздержавлення (корпоратизація) є першим етапом приватизації.

2. Дослідження процесів управління державною власністю за часів незалежності України дозволяє зробити такі висновки:

правова неврегульованість у сфері роздержавлення призвела до втрати державою контролю над розподілом власності у ході приватизації, що негативно позначилось як на її виробничому потенціалі, так і на інтересах пересічних громадян. У результаті запроваджених способів масової (сертифікатної) приватизації у власності держави опинилися численні дрібні пакети акцій, що унеможливило проведення ефективної державної політики з управління корпоратизованим сектором економіки;

орієнтація приватизаційної політики на продаж державних об'єктів задля наповнення бюджету є високоризикованою з погляду як виконання плану бюджетних надходжень (і, відповідно, державних зобов'язань), так і втрати державою стратегічних об'єктів – з відповідними негативними наслідками для національної економіки та безпеки;

позитивний процес зміщення акцентів з переважного продажу об’єктів державної власності на питання ефективності управління ними, забезпечений органами приватизації протягом останніх трьох років, дозволив державі істотно збільшити доходи від володіння корпоративними правами (орендної плати, дивідендів тощо).

3. Аналіз зарубіжного досвіду реформування відносин власності та світової практики корпоративного управління виявив таке:

завдання, принципи та механізми роздержавлення, його терміни та наслідки великою мірою визначаються соціально-культурним середовищем конкретної країни та ступенем сприйняття суспільством ідеї роздержавлення. Особливістю є те, що у процесі роздержавлення держава суттєво скорочує функції щодо оперативного управління власністю, зосереджуючись на загальносуспільних функціях (макроекономічне регулювання, забезпечення правових основ економічної діяльності, соціальний захист тощо);

наявність державної власності у виробничому секторі завжди потребує управління цією власністю, що вимагає від держави створення відповідної системи управління;

управління ДКП базується на загальному корпоративному та комерційному праві. З метою підвищення функціональної та суспільної ефективності корпоративного управління країнами світу розроблено кодекси корпоративного управління, рекомендовані для застосування як типові;

у міжнародній практиці застосовуються дві моделі, коли управління ДКП здійснюється: а) переважно державними органами виконавчої влади (профільними міністерствами); б) шляхом передання пакетів акцій спеціально створеним управлінським структурам – спеціальним державним агентствам з управління, акціонерним компаніям холдингового типу або керуючим компаніям;

спостерігається тенденція до зосередження державних підприємств і компаній на основному виді діяльності при скороченні (у тому числі – шляхом приватизації) супутніх видів діяльності;

зберігається більша або менша вертикаль органів державної влади та управління, що забезпечують управління ДКП: представницький орган законодавчої влади – уряд – галузеве міністерство – уповноважений орган (або спеціальні підрозділи міністерства) – конкретно призначені представники.

4. Виявлені проблеми та недоліки у сфері управління об'єктами державної власності в Україні та аналіз причин їх виникнення дозволяють сформулювати такі рекомендації.

Для підвищення ефективності процесів приватизації в Україні необхідно:

– прийняти рішення про продаж державних акцій приватизованих підприємств, які є меншими 50 % статутного капіталу, оскільки в будь-якому випадку держава не може здійснювати ефективний контроль за діяльністю таких підприємств; переглянути можливість відчуження акцій підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, з державною часткою понад 50 % статутного капіталу, із забезпеченням контролю над такими підприємствами шляхом застосування інституту "золотої акції";

– переорієнтувати концепцію приватизації з переважного продажу контрольних пакетів акцій стратегічним інвесторам на продаж дрібних пакетів акцій окремими лотами через фондові біржі широкому загалу покупців;

– провести чіткий і обґрунтований поділ об'єктів масової та індивідуальної приватизації;

– прискорити процес масової приватизації шляхом спрощення відповідних процедур і впровадження гнучких технологій прискореного продажу на конкурсних умовах;

– забезпечити прозорість і публічність приватизаційних процедур шляхом широкого залучення до процесу приватизації можливостей організованого фондового ринку.

Виходячи з визначених у дисертації завдань щодо подальшого розвитку законодавчої та нормативно-правової бази у сфері регулювання відносин власності, вважаємо за необхідне здійснити ряд заходів.

1) Під час доопрацювання проекту Державної програми приватизації, врахувати Рекомендації парламентських слухань з питань приватизації(2003 р.) та зауваження Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, а також поширити строк дії нової редакції Програми на 2010–2012 роки. Це, зокрема, стосується таких найважливіших положень:

– включення об'єкта приватизації до складу цілісного майнового комплексу та відображення в його статутному капіталі вартості земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт;

– щорічне затвердження Верховною Радою України переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації в наступному році (у розрізі їх груп, регіонів, органів управління), із зазначенням балансової вартості активів, які приватизуються, та очікуваних обсягів надходження до державного бюджету коштів від приватизації кожного об'єкта з урахуванням його ринкової вартості.

2) У Державній програмі приватизації передбачити:

– розробку техніко-економічного обґрунтування доцільності проведення приватизації та її соціально-економічних наслідків для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

– санкції за порушення встановлених законодавством процедур проведення приватизації, а також умов подальшої експлуатації приватизованого об'єкта;

– здійснення заходів щодо підвищення ефективності роботи підприємств після їх приватизації, з визначенням її (ефективності) кількісних та якісних параметрів (відповідно до ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна);

– відповідальність нових власників підприємств (корпоративних прав) за свідоме заподіяння таким підприємствам шкоди або збитків їх діями (бездіяльністю) або діями призначених ними посадових осіб органів управління таких підприємств;

– повернення у державну власність підприємств, які після приватизації знижують показники техніко-економічної ефективності або зазнають збитків і втрат внаслідок необґрунтованих дій їх нових власників та невиконання умов договорів купівлі-продажу (інвестиційних зобов'язань).

3) Для підвищення ефективності управління державною власністю (у тому числі ДКП) у процесі приватизації та у післяприватизаційний період реалізувати концепцію побудови вертикалі органів державної влади та управління, закладену в Законі України "Про управління об'єктами державної власності", через створення при ФДМУ та на основі його кадрового потенціалу спеціального органу – Агентства з управління державними корпоративними правами.

4) Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" розробити та прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на реалізацію нових підходів і механізмів щодо управління об'єктами державної власності, визначення функцій уповноважених органів та уповноважених осіб, їх прав, обов'язків, матеріального заохочення та відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності об'єктів, переданих до сфери їх управління.

5) Прийняти Закон про реприватизацію, де визначити підстави та процедури реприватизації майна за умови порушення законодавства з боку покупця об'єкта приватизації та (або) державних органів приватизації (зокрема, наявність змови між сторонами, порушення порядку визначення тендерних умов, надання (отримання) хабара, інші ознаки корупційних діянь тощо), на відміну від розірвання договору купівлі-продажу внаслідок невиконання його умов зі сторони покупця (інвестиційних зобов'язань або вимог щодо подальшого використання об'єкта).

Публікації автора:

1. Семенюк В.П. Майбутнє фонду державного майна України – стати скарбницею всього національного багатства / В.П. Семенюк // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2006. – №9. – (0.4 д.а.) – С. 2–5.

2. Семенюк В.П. Стан і перспективи управління державним майном та корпоративними правами держави / В.П. Семенюк // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – №10. – (0.5 д.а.) – С. 3–7.

3. Семенюк В.П. Процес приватизації в Україні та економічна безпека держави / В.П. Семенюк // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – №5. – (0.3 д.а.) – С. 4–6.

4. Семенюк В.П. Правові засади управління об'єктами державної власності / В.П. Семенюк // Ринок цінних паперів України. – 2005. – №3–4. – (0.3 д. а). – С. 17–20.

5. Семенюк В.П. Розвиток корпоративного сектора економіки та корпоративного управління в Україні / В.П. Семенюк // Економіка і прогнозування. – 2005. – №3. – (0.6 д.а.). – С. 78–88.

6. Семенюк В.П. Про стан збереження об'єктів соціально-культурного призначення в процесі приватизації та післяприватизаційний період. Співдоповідь на Дні Уряду у Верховній Раді України 10 лютого 2004 р. / В.П. Семенюк // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. – № 3 (139). – (0.5 д.а.). – С. 7–10.

7. Семенюк В.П. Першочергові завдання приватизації державного майна / В.П. Семенюк // Матеріали науково-практичної конференції ПФТС П'ятий міжнародний форум учасників ринку капіталів України. – Форос, 27–30 вересня 2002. – К.: ПФТС, 2002. – (0,15 д.а.).

8. Наслідки і перспективи приватизації в Україні // Матеріали парламентських слухань у Верховній Раді України 26 лютого 2003 року. – К.: Парламентське видавництво, 2003 (1.5 д. а). – (особисто автору: доповідь. – С.7–14; довідково-аналітичні матеріали. – С.109 –122).