1. Аграрна реформа в Україні, як відомо, породжена об’єктивною необхідністю створення умов для переходу агропромислового виробництва до ринкової економіки. Проте через низку об’єктивних і суб’єктивних причин вони не дали очікуваного результату, сільське господарство перетворилось в збиткову галузь. Кризова ситуація призвела до деструктивних процесів, руйнації матеріально-ресурсної бази сільського господарства. Деградація сільського господарства, руйнування соціальної сфери села, погіршення демографічної ситуації, безробіття, занепад духовності і культурних традицій селян поглиблюють втрату довіри до органів державної влади. За цих умов необхідне об’єднання зусиль сільськогосподарських товаровиробників і державних органів, спрямовуючи їх на подолання диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, розвиток інтеграційних процесів в агропромисловій сфері. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва може бути вирішена на основі його інтенсифікації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організаційно-економічного механізму господарювання на макро- і мікрорівні. 2. В результаті проведеного дослідження визначені основні чинники, які зумовлюють рівень технологічної, економічної і соціальної ефективності сільськогосподарського виробництва. В дисертації систематизовано критерії та показники визначення окремих видів ефективності сільськогосподарського виробництва. Доведено, що основним критерієм визначення ефективності виробництва слід вважати дохід та його різновиди. Він характеризує збільшення економічної вигоди, що свідчить про рівень використання власного капіталу. У діяльності сільськогосподарських структур залежно від поставленої мети рекомендовано застосовувати натуральні і вартісні показники визначення економічної ефективності господарської діяльності. Визначено, що застосування часткових, або локальних показників дає змогу характеризувати ефективність використання окремих видів ресурсів – земельних, трудових, матеріально-технічних. 3. Розвиток ефективності сільськогосподарського виробництва у значній мірі залежить від наявних природних факторів – грунтового покриву, забезпечення температурними умовами та сумою річних атмосферних опадів з урахуванням їх розподілу по періодах при вирощуванні сільськогосподарських культур. Територія області за особливостями грунтово-кліматичних умов поділяється на три зони – Лісостепову (45% сільськогосподарських угідь), Мале Полісся (36,3%) та Гірську і Передгірну, яка займає 18,7%. В дисертації визначені обсяги виробництва сільського-подарської продукції по зонах, що слугувало підставою розроблення конкретних рекомендацій щодо перспектив використання земельних ресурсів. За результатами бонітування грунтів та за рівнем природної урожайності грунтового покриву регіон посідає передостаннє місце в Україні. Це свідчить про необхідність внесення під сільськогосподарські культури підвищених доз добрив, здійснення меліоративних заходів, застосування відповідних прийомів обробітку грунту. 4. В процесі здійснення аграрної реформи у Львівській області сформовані близько 2000 нових виробничо-правових структур на засадах приватної власності на землю і засоби виробництва. Нині тут налічується 410 сільськогосподарських підприємств, 352 сільськогосподарських товариств, 16 виробничих кооперативів, 1178 фермерських господарств. Тут функціонує 414,8 тис. господарств населення, у яких значно розширились площі сільськогосподарських угідь і ріллі. У них нині зосереджено основний обсяг виробництва сільськогосподарської продукції області, що свідчить про необхідність пошуку шляхів більш радикальних форм організації виробництва, зокрема кооперації. Кооперативна форма розвитку аграрного сектора економіки дасть можливість підвищити концентрацію і ефективність аграрного виробництва в регіоні, особливо в тваринницьких галузях. 5. Ускладнює організацію виробництва сільськогосподарської продукції значне погіршення технічного оснащення виробничих структур. За період з 1996 року балансова вартість основних фондів агропромислового виробництва скоротилась у 4,8 раза. До того ж до 13,4% знизилась питома вага машин і обладнання у структурі основних засобів виробництва. Кількісний склад машинно-тракторного парку скоротився за період з 1990 до 2004 року більш як у 2 рази. Тільки за останні чотири роки кількість тракторів зменшилась на 8,6%, а зернозбиральних комбайнів – на 7,7%. Значно знизились обсяги внесення мінеральних і органічних добрив. Якщо у 1998 році було внесено 235,8 тис. центнерів мінеральних добрив у діючій речовині, то в 2004 році – тільки 127 тис. центнерів. 6. Важливою складовою виробничого потенціалу, який має визначальний характер для ефективного розвитку сільського господарства, є забезпечення робочою силою та організація її раціонального використання. Львівська область належить до регіонів з високою часткою сільських жителів у загальній чисельності населення. Тут 40,1% всіх жителів припадає на сільське населення. У структурі загальної чисельності зайнятого населення 25,2% зайнято у сільському господарстві. Основна частина зайнятого населення у сільському господарстві (77%) зайнято в особистих господарствах населення. Не дивлячись на високу питому вагу зайнятих сільських жителів в області зберігається висока частка безробітних жителів села. Залишається від’ємною і сільська демографічна ситуація. До того ж, негативний демографічний процес на селі відбувається інтенсивніше ніж у містах. Узагальнюючим показником використання трудового потенціалу є продуктивність праці. Аналіз прямих затрат праці на виробництві основних видів продукції майже в усіх категоріях господарств свідчить, що їх рівень залишається ще високим і мало чим відрізняється по категоріях господарств. В цілому ж, продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах дещо знижується. 7. Дослідження технологічної ефективності сільськогосподарського виробництва показали, що цей показник в концентрованому виразі відображається насамперед в урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин. За період з 1990 року урожайність зернових культур знизилась майже на третину, а цукрових буряків на 67%. За роки аграрної реформи значно знизилась продуктивність тваринницьких галузей в сільськогосподарських підприємствах. Так, середньорічний удій від корови знизився з 3176 кг у 1990 році до 2467 кг у 2004 році. У рослинницьких галузях в окремі роки мали місце значні коливання урожайності сільськогосподарських культур, причиною яких є насамперед вплив кліматичних факторів. Проте, основними чинниками підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин є організаційно-технологічні та економічні фактори, серед яких важливе місце посідає зниження економічного інтересу працівників до розвитку виробництва. 8. Узагальнюючим показником результативності виробничої діяльності господарських структур є показники економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать насамперед прибуток, рівень рентабельності та норма прибутку. Аналіз показує, що в наслідок поглиблення диспаритету цін та інших негативних чинників, сільськогосподарське виробництво в області, за виключенням зерна, овочів і картоплі, тривалий період залишалося збитковим. В дисертаційній роботі обгрунтовані пропозиції щодо розвитку інтенсифікації агропромислового виробництва, шляхи удосконалення цінового механізму в аграрній сфері, напрями розвитку інноваційного процесу, розвитку кооперативних форм у сільськогосподарському виробництві та його інтеграції з промисловою переробкою сільськогосподарської продукції. |
