У дисертації виконано теоретичне узагальнення і запропоновано методичні рекомендації з підвищення ефективності проведення реструктуризації на підприємствах суднобудівельної промисловості на прикладі виробництва швидкісних суден. Основні наукові і практичні результати роботи зводяться до наступного: 1. Дослідження процесу реструктуризації дозволило визначити його як постійну адаптацію діяльності підприємства до безперервно змінних ринкових умов у вигляді системи взаємозалежних змін в структурі економіки на макро- і мікрорівнях шляхом проведення комплексу взаємозв'язаних заходів організаційно-економічного, правового, техніко-технологічного і фінансового характеру, які забезпечують зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності і зміцнення фінансової стійкості. 2. На основі аналізу рівня використання виробничого потенціалу в суднобудуванні України виявлений серйозний розрив між можливостями і реальною віддачею підприємств галузі. Основними чинниками, що зумовили спад є: високий рівень конкуренції на світовому сегменті ринку на фоні слаборозвиненого внутрішнього ринку суден, недосконалість системи фінансування суднобудівельного виробництва, слабкий розвиток системи сервісного обслуговування продукції, що виробляється, значний рівень фізичного зносу і морального старіння основних фондів, низька продуктивність праці, неадекватна структура активів підприємств; слабкий менеджмент у сфері маркетингової, виробничої і фінансової діяльності. При цьому оцінка перспектив розвитку дозволяє прогнозувати зростання обсягів виробництва на основі експортної орієнтації галузі. 3. Систематизація основних теоретичних підходів до визначення ефективності заходів реструктуризації показує, що процес реструктуризації передбачає широкий вибір стратегій і не обмежується яким-небудь єдиним методологічним варіантом. Тоді з врахуванням різних підходів і великої кількості взаємозв'язаних критеріїв «ефективність реструктуризації» можна визначити як складне багатокритеріальне поняття, що має подвійну мікро- і макроекономічну природу, відображає доцільність і якість управлінських дій, націлених на підвищення результативність діяльності системи, реалізацію поставлених цілей і стратегій, досягнення певних якісних і кількісних економічних результатів підприємства в період реструктуризації. 4. Оцінка світового ринку швидкісних суден показала високі темпи і стійкі тенденції зростання даного сегменту як у військовому, так і цивільному суднобудуванні. Внутрішній ринок швидкісних суден практично відсутній, хоча існує серйозна потреба в кораблях даного типа, як у ВМС України, так і в цивільних судноплавних компаній. Проведений аналіз дозволив виділити ситуацію, в якій за наявності ринку, що динамічно розвивається, з одного боку, і наявності в Україні багато в чому унікального виробництва швидкісних суден, що має необхідні технології і висококваліфікований персонал з іншого, має стабільно негативні економічні результати його діяльності, що дає підставу говорити про серйозні недоліки в управлінні. 5. Аналіз методів управління реструктуризацією суднобудівельної галузі показав, що Україна не повною мірою дотримується тенденцій розвитку світового і європейського ринків суднобудування, які в загальному вигляді виражаються: у розвитку суднобудування в Європі лише як високотехнологічної і системної галузі промисловості, у виборі конкурентної стратегії суднобудування на основі інноваційного розвитку, укрупнення і зміцнення суднобудівельних об'єднань на загальноєвропейському і національному рівнях, наявності чітко вираженої державної підтримки галузі. Окрім цього проведення заходів реструктуризації значною мірою утруднене недосконалістю законодавчої бази, серйозними недоліками в структурі управління галуззю, а також недосконалими механізмами фінансування суднобудівельних підприємств. 6. Аналіз методів і моделей розрахунку ефективності реструктуризації шляхом послідовного вживання методик цільового, ресурсного, вартісного і комплексного підходів для вирішення практичного завдання визначення ефективності реструктуризації конкретного суднобудівельного підприємства, показав у низці випадків діаметрально протилежні результати, наочно демонструючи, що існуючі методики не повною мірою зважають на специфіку суднобудівельної галузі. Характерними недоліками для усіх методів стає відсутності механізмів урахування: впливу зовнішнього середовища на виробничу систему, олігопольної специфіки суднобудівельного виробництва, міжнародної спеціалізації суднобудування і унікальності більшої частини суднобудівельних підприємств. 7. Розроблено метод інтегральної оцінки ефективності реструктуризації підприємства, що дозволяє на основі матричного методу вести постійний моніторинг її цільових і реальних показників з урахуванням впливу всіх чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища підприємства. Запропонований метод дозволяє оптимізувати ресурсне забезпечення розвитку всіх блоків реструктуризації, дозволяє коректувати механізми взаємодії інвесторів і підприємства, підвищує об'єктивність і оперативність управлінських рішень, підвищує економічну безпеку у момент проведення реструктуризації, сприяє створенню необхідної інформаційно-аналітичної бази і формуванню системи комплексного техніко-економічного аналізу підприємств. 8. Розроблено модель управління процесом реструктуризації виробництва швидкісних суден, яка передбачає наступні інформаційно-аналітичні елементи (підсистеми): блок аналізу чинників і мотивів, блок інформаційного аналізу, блок аналізу варіантів і ухвалення рішення. 9. Обґрунтовано стратегію створення промислово фінансових груп як найбільш ефективної форми залучення капіталу в суднобудівельну промисловість, що дозволяє з'єднати банківський капітал і виробничі можливості, підвищити конкурентоспроможність і забезпечити стійкий розвиток підприємств, створити певні операційні переваги за рахунок значної концентрації виробництва, збалансувати темпи розвитку взаємно доповнюючих і суміжних виробництв, оптимізувати взаємини суднобудівельних, приладобудівних і металургійних заводів з банківськими установами. |