Аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження дозволив установити, що на сьогодні склалися досить стійкі уявлення щодо основних особливостей побудови системи спортивної підготовки, зокрема у легкій атлетиці. Відзначено також, що одним з факторів підвищення ефективності навчально-тренувального процесу, особливо в підготовчому періоді, є відновлювальні заходи, які використовуються переважно для спортсменів високого класу. Недостатньо вивченим є питання щодо можливості застосування відновлювальних заходів для юних спортсменів. Виявлена динаміка основних показників фізичної підготовленості, працездатності та функціонального стану бігунів на короткі дистанції контрольної групи у підготовчому періоді навчально-тренувального процесу.
Дослідження показало, що у спортсменів усіх вікових груп не були зареєстровані статистично достовірні зміни за показниками фізичної підготовленості і функціонального стану кардіореспіраторної системи (p>0,05). Виявилося, що наприкінці констатуючого експерименту у підготовчому періоді навчально-тренувального процесу у всіх спортсменів контрольної групи, незалежно від віку й етапу багаторічної спортивної підготовки, спостерігалася лише позитивна тенденція до зниження ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи і поліпшення функціонального стану систем зовнішнього дихання і кровообігу. Результати констатуючого експерименту дозволили встановити, що навчально-тренувальний процес бігунів 10-16 років на короткі дистанції у підготовчому періоді відбувається без застосування відновлювальних заходів, що не сприяє достовірному підвищенню рівня їхньої фізичної підготовленості, а також поліпшенню функціонального стану основних фізіологічних систем організму (серцево-судинної системи і системі зовнішнього дихання). Для підвищення ефективності навчально-тренувального процесу бігунів на короткі дистанції 10-16 років у підготовчому періоді розроблено комплексну програму відновлювальних заходів з урахуванням віку спортсменів, специфіки виду легкої атлетики, етапу багаторічної підготовки, яка включає водно-ігрові комплекси, гідро- і самомасаж, теплові процедури і використання біологічно активних добавок. Результати проведеного дослідження показали, що застосування комплексної програми відновлювальних заходів у підготовчому періоді навчально-тренувального процесу бігунів на короткі дистанції 10-16 років сприяло істотній оптимізації рівня їхньої фізичної підготовленості:
у віці 10-12 років у представників основної групи до закінчення експерименту відзначалися більш високі, ніж у контрольній групи, темпи приросту величин загальної працездатності (12,18±1,59% і 4,15±1,35%; p<0,001), швидкісної (42,06±1,69% і 4,15±1,21%; p<0,001), швидкісно-силової (19,47±1,70% і 7,93±1,38%; p<0,001) і загальної витривалості (18,09±1,48% і 6,15±1,28%; p<0,001), а також загального рівня фізичної підготовленості (19,91±1,33% і 6,57±1,31%; p<0,001); легкоатлети основної групи 13-14 років також достовірно випереджали своїх однолітків у темпах приросту величин загальної працездатності (6,84±1,29% і 2,69±1,34%; p<0,05), швидкісної (20,16±1,32% і 8,63±1,35%; p<0,001), швидкісно-силової (11,74±1,25% і 2,85±1,40%; p<0,001), загальної витривалості (12,65±1,33% і 4,80±1,30%; p<0,001) і загального рівня фізичної підготовленості (11,96±1,18% і 4,27±1,34%; p<0,001); легкоатлети 15-16 років основної групи до завершення експерименту мали кращі, ніж представники контрольної групи, величини відносного приросту величин загальної працездатності (13,19±1,06% і 5,45±1,52%; p<0,001), швидкісної (36,39±1,52% і 14,01±1,52%; p<0,001), швидкісно-силової (19,96±1,50% і 8,47±1,52%; p<0,001), загальної витривалості (27,06±1,43% і 9,85±1,52%; p<0,001), і загального рівня фізичної підготовленості (29,59±1,29% і 10,69±1,28%; p<0,001). Використання в підготовчому періоді навчально-тренувального процесу легкоатлетів 10-16 років комплексної програми відновлювальних заходів сприяло також істотній оптимізації функціонального стану основних фізіологічних систем організму обстежених бігунів на короткі дистанції:
у групі бігунів 10-12 років основної групи величини відносного приросту рівня функціонального стану серцево-судинної системи до закінчення дослідження склали 13,83±1,42% (7,22±1,45% у контрольній групі); p<0,001, рівня функціонального стану системи зовнішнього дихання – 16,31±1,78% (5,90±1,78% у контрольній групі); p<0,001, а адаптаційного потенціалу системи кровообігу – 23,52±1,76% (-8,52±1,82% у контролі); p<0,001; у групі легкоатлетів 13-14 років значення відносного приросту рівня функціонального стану серцево-судинної системи у представників основної та контрольної груп склали відповідно 7,25±1,80% і 0,46±1,65% (p<0,01), рівня функціонального стану системи зовнішнього дихання – 13,24±1,39% і 2,89±1,64%, (p<0,001), а адаптаційного потенціалу системи кровообігу – 32,75±1,58% і -2,66±1,59%, (p<0,001); у легкоатлетів 15-16 років основної групи величини відносного приросту рівня функціонального стану серцево-судинної системи склали 11,20±2,14% (4,67±1,65% у контрольній групі); p<0,05, рівня функціонального стану системи зовнішнього дихання – 11,19±1,55% (3,09±1,59% у контрольній групі); p<0,001, адаптаційного потенціалу системи кровообігу – 27,96±1,66% (-8,75±1,73% у контролі); p<0,001. Отримані в процесі формуючого експерименту матеріали свідчать про те, що застосування у підготовчому періоді навчально-тренувального процесу легкоатлетів 10-16 років комплексної програми відновлювальних заходів дозволило підвищити ефективність навчально-тренувального процесу, це дає підставу рекомендувати зазначені заходи для практичного використання в системі спортивної підготовки спортсменів цього віку і спортивної спеціалізації.
Перспективами подальших досліджень є розробка комплексної програми відновлення легкоатлетів 10-16 років у змагальному періоді, а також її удосконалення з урахуванням експериментальних матеріалів нашої роботи. |