На підставі теоретичних узагальнень і розроблених науково-методичних, практичних рекомендацій у дисертаційній роботі запропоновано систему управління підвищенням ефективності функціонування підприємств галузі машинобудування Донецької області, що дозволяє зробити такі науково-практичні висновки: 1. Дослідження сутності категорії ефективності є підставою стверджувати про її системність, абсолютні і відносні аспекти, що обґрунтовує існування подвійного критерію ефективності. Доведено, що перетворення ресурсів на результат діяльності виробничої системи є сукупністю послідовних системних перетворень, кожне з яких характеризується своєю ефективністю. Встановлено, що результати кожного етапу перетворення ресурсів мають різну корисність стосовно загальної мети функціонування виробничої системи. На підставі результатів теоретичних досліджень уточнено поняття категорії економічної ефективності як якості процесу перетворення ресурсів на результати через витрати. Під якістю корисного результату пропонується розуміти ефективність ланцюгового перетворення ресурсів. 2. Виявлення нових властивостей категорії ефективності є основою для проведення аналізу ефективності функціонування сукупності підприємств машинобудування Донецької області. Обґрунтовано, що прогрес національного виробництва може бути здійснено за рахунок економічного зростання галузі машинобудування, що має велике значення у розвитку економіки. За результатами комплексного аналізу ефективності основних етапів перетворення ресурсів виявлено, що за останні роки в машинобудуванні відзначається зростання ефективності перетворення ресурсів на витрати. При цьому здатність витрат створювати корисний результат зменшується, що виявляється у зниженні рентабельності поточних витрат, тому можна стверджувати, що має місце порушення пропорційності динаміки ресурсів на основних етапах їх перетворення. 3. Запропоновано інтегральний показник підвищення ефективності функціонування виробничої системи, що враховує абсолютні і відносні характеристики ефективності, основні послідовні етапи перетворення ресурсів на корисний результат. Він може застосовуватися при вимірюванні підвищення ефективності використання як усіх ресурсів виробничої системи, втілених в активах, так і окремих факторів виробництва – засобів праці, предметів праці, праці. Даний показник можна використати при вимірюванні підвищення ефективності виробничих систем різних рівнів ієрархії. 4. Визначено основи системного управління підвищенням ефективності функціонування виробничої системи відповідно до запропонованого критерію. Метою створення такої системи управління, побудованої з урахуванням методологічних основ дослідження категорій ефективності і управління, є розробка комплексу коригуючих дій, спрямованих на досягнення системою цільового стану. Цикл управління підвищенням ефективності запропоновано відповідно до системного і процесного підходів, конкретизовано зміст функцій управління. При цьому система управління підвищенням ефективності діє для процесу перетворення сукупних ресурсів і окремих факторів виробництва. 5. Для галузі машинобудування розраховано середні значення інтегрального показника підвищення ефективності сукупних ресурсів і окремих факторів виробництва за 1995–2002 рр. за різними варіантами значущості кожного етапу перетворення ресурсів, абсолютних і відносних характеристик ефективності з метою подальшого порівняння даного показника для окремого машинобудівного підприємства із середньогалузевим за допомогою зведених до таблиць даних. Розрахунки свідчать про значну залежність ефективності виробничої системи від зовнішнього середовища, при тому, що внутрішні перетворення не мають значних коливань. Виявлено залежність підвищення ефективності використання сукупних ресурсів підприємств, які створюють виробничу систему машинобудування Донецької області, від підвищення часткових показників ефективності (за допомогою кореляційно-регресійного аналізу). Аналіз рівняння залежності підтверджує, що на загальну ефективність найбільше впливає ефективність перетворень, наближених до одержання корисного результату. 7. Запропоновано інструментарій підтримки якості корисного результату виробничої системи для визначення меж необхідного обсягу ресурсів, закріплених за окремими етапами їхнього перетворення, з метою супроводження досягнення корисного результату на програмному рівні підвищенням ефективності. Доведено, що управлінський супровід кожного з етапів перетворення ресурсів необхідний з метою досягнення найбільш вигідного співвідношення крайніх станів руху ресурсів – вхідних і вихідних елементів виробничої системи шляхом оптимізації окремих послідовних перетворень. Даний алгоритм є практичним інструментом підвищення ефективності функціонування виробничих систем як у використанні сукупних ресурсів, так і окремих факторів виробництва. |